Країни, що раді эмігрантам з України
Останнім часом на форумах та соцмережах тільки й розмов, що про те, як і головне - куди виїхати з України на заробітки чи на постійне місце проживання. Хто жартома обговорює цю можливість, а хто серйозно подумує шукати кращого життя за кордоном.
Куди їдуть прості українці
Олексій Новіков – звичайний програміст, закінчив Житомирську політехніку, у 2009 емігрував разом з дружиною до Великої Британії. Доречі, за минулий рік із України за кордон працювати виїхали близько 6 тисяч IT-спеціалістів.
Денис каже, приїхав «в нікуди» – ані роботи, ані житла, ані родичів. Лише віза із дозволом на роботу та проживання терміном на три роки. Цю країну, як розповів нам Олексій, він обрав тому що вона «найбільш близька з англомовних», а він непогано знав англійську. З моменту подання документів до виїзду пройшло близько року, із собою потрібно було мати близько 1,5 тисяч фунтів стерлінгів.
«Ця країна підходить для сучасних освічених людей, у яких кого мозок не застряг у «совку», - вважає Олексій.
AFP
Великобиртанія підходить для тих молодих людей, у кого "мозок не застряг в совку"
За словами чоловіка, він виїхав за програмою HSMP, яка пізніше мала назву Tier 1. Він підійшов за всіма критеріями, йому дали візу, а далі пробиватися у країні він мав самотужки.
«Як приїхали, оселилися в хостелі в центрі Лондона – прямо біля Вікторії. Пару днів жили, поки не знайшли кімнату у доходному домі на сході, індуско-пакистанський район. А вже за пару місяців переїхали до нормальної кватири на південному сході. Обоє знайшли роботу програмістами по інтернету», - розповів ТСН.ua Олексій.
У Європі, про яку найбільше мріють українці, останнім часом не солодко. Заробітки впали через кризу в Іспанії, Італії, Португалії. Та все одно, порівняно з доходами в Україні, вони значно більше. Тому українці все одно не поспішають звідти додому. Утім випадки депортації нелегальних працівників звідти почастішали, та й на ПМЖ беруть наших не так вже й охоче – свої громадяни потерпають від безробіття.
Багато хто з наших мріє про Австралію і Нову Зеландію – країни, визнані одними з найбільш сприятливих для життя. Утім, на думку експертів, зараз там ринок перенасичений емігрантами з Азії, тому й програм, що б стимулювали трудових мігрантів з України, немає.
А ось Македонію обирають... проститутки. Звісно ж, неофіційно. Попри те, що країна загалом релігійна, на плотські втіхи громадян влада закриває очі, тож представниці найдавнішої професії там мають попит.
Країни, де чекають наших
Як не дивно, але на сьогоднішній день на першому місці серед країн, де охоче приймають наших співгромадян, знаходиться наш найближчий сусід – Росії. Якщо раніше до наших нелегальних робітників російська влада планувала вживати жорсткі заходи, включаючи депортацію, зараз політика змінилася, розповідає ТСН.ua Тимур Душко, редактор міграційного видання «Дорожная карта», яке консультує українців з питань виїзду за кордон на заробітки.
AFP
День народної єдності в Росії. У цій країні українцям охоче дають громадянство, та ще й доплачують
«Зараз відкрито програму з адаптації українців в Росії. Російська влада зацікавлена не стільки у сезонних мігрантах, скільки у нових громадянах. Коли людина приймає російське громадянство, їй виділяються гроші на адаптацію та в деяких областях навіть житло (якщо це не Москва чи Пітер). Тож що б хто не говорив про те, що всі їдуть до Європи, за нашими даними, на першому місці серед країн, куди їдуть українські трудові мігранти, знаходиться Росія», - розповідає Тимур Душко.
За даними його видання, відмови становлять лише 2%. Роботу найпростіше там знайти інженерам і робочим. Доречі, як не дивно, за даними посольства РФ, загальна маса мігрантів до Росії – мешканці Західної України.
Друга країна у рейтингу найбільш охочих прийняти українців – це Польща, зазначає Тимур.
«Польща регулярно легалізує наших громадян. Адже там також є проблема із відтоком власних громадян. Частина поляків емігрувала до Німеччини, Голландії, тож полякам необхідно заповнити цей сегмент. Там є попит на сільгоспробітників, а також на айтішників (їх власні айтішники масово виїхали працювати до Англії)».
А ось до Чехії, яку раніше ставили в один ряд із Польщею, навпаки українцям стало складніше потрапити, зазначає Тимур, адже відповідна програма була закрита.
«Чехія за розмірами менше Польщі, і в них ринок вже заповнено, тож кількість депортованих наших співгромадян з цієї країни останнім часом збільшилася», - каже експерт.
Третє, четверте та п'яте місце в умовному рейтингу країн, які охоче відкривають двері для українців, складеному спеціалізованим міграційним виданням, займають Болгарія (місцеві масово виїхали звідти до Іспанії), Канада (Квебек, для тих, хто володіє французькою, там є програми з адаптації, потрібні «робочі руки») та Туреччина (там є лише мовна проблема, але не обов'язково володіти турецькою мовою, можна знати англійську, аби працювати у курортній сфері).
«А ще їдуть до турецької частини Кіпру. Як я з'ясував, основна маса офшорних компаній Кіпру зареєстровані в турецькій частині Кіпру, а офіси знаходяться у грецькій частині. Це єдина офшорна зона, яка входить до Шенгену, і одночасно не входить», - зазначає Тимур Душко.
Та загалом, на думку нашого експерта, найкраще і найпростіше емігрувати зараз до країн-сусідів. Хоча, звісно, кожен обирає собі нове місце проживання за власними критеріями і в залежності від власного віку, рівня освіти, бажання та вміння працювати.
Як влаштувалися політичні емігранти
«Емігранти по неволі» екс-голова Держкомрезерву Михайло Поживанов та колишній міністр економіки Богдан Данилишин виїхали з країни, аби не стати політичними в'язнями на Батьківщині. Останньому навіть надали політичний притулок, з огляду на ситуацію в Україні. Взяв з них приклад і бізнесмен Денис Олійников, коли після друку на партії футболок відомого надпису, на його компанію «ПростоПрінт» почалася облава. А ось колишній майор Держохорони Микола Мельниченко, дізнавшись, що його скандальні плівки можуть обернутися проти нього самого, і собі чкурнув подалі – зараз він перебуває у Сполучених Штатах, де у нього свій «тил».
Михайло Поживанов стверджує, що поїхав до Австрії ще задовго до того, як його почали звинувачувати у економічних злочинах. Каже, у Відні йому запропонували роботу у девелоперській компанії, і він погодився. Працює Михайло Олександрович за контрактом, отримує приблизно 6 тисяч євро на місяць. Щоправда, політичного притулку йому ще не надали – в Австрії до цього питання підходять обережно і ретельно. Утім з країни його не виженуть, адже перебуває він разом з родиною там цілком легально.
Інша справа – Чехія, куди подався член уряду Юлії Тимошенко Богдан Данилишин. Тут, за словами експертів, було чи не найпростіше у Європі отримати політичний притулок. Отримавши його, Данилишин врятувався від переслідувань з боку української влади. Колишній міністр на чужині займається науковою діяльністю, очолив громадську організацію «Українська європейська перспектива».
А ось Денис Олійников, який «прославився» завдяки надрукованим його компанією футболок із написом «Спасибо жителям Донбасса» , вирішив пересидіти скрутні часи у Хорватії.
«Обрав цю країну майже випадково, утім зовсім не шкодую, - зізнається Денис кореспонденту ТСН.ua.
Головними критеріями обрання країни, за його словами, були «відсутність віз для українців» та «наявність бази для занять тенісом», оскільки донька Олійникова займається цим видом спорту. Він характеризує Хорватію як «чудову країну, де рівень життя вище, а вартість – нижче, ніж в Україні». До переїзду, каже, довго не готувалися: просто сіли і поїхали.
«Коли виїжджали – боялися, що затримають на кордоні. Після того, як перетнули кордон, все інше особливих складностей не становило. Зняли гарну трикімнатну квартиру на березі Адріатичного моря за ціною «двушки» на Русанівці – 450 євро », - каже бізнесмен.
У Хорватії Денис займається тим самим, чим і в Україні – керує компанією «ПростоПрінт», в планах – відкрити свій невеличкий бізнес .
«Я планую відкрити тут фірму, інвестувати гроші у місцеву економіку, а тут для інвесторів створена «зелена вулиця» навіть на мікрорівні», - зазначає Олійников.
Назавжди покидати Україну Денис не хоче, утім буде домагатися дозволу від місцевої влади, аби мати можливість перебувати у Хорватії стільки, скільки буде потрібно.
За матеріалами: tsn.ua