Колишній посадовець Міноборони: Слідчі виконують команду “розірвати Іващенка”

261

Справа проти мене – зразок дискримінації боротьби з корупцією... Генпрокуратура поширювала неправду – начебто я розкаявся й визнав свою вину... “Судову експертизу” проводили “ліві” контори...

У Лук’янівському СІЗО полковник запасу Валерій Іващенко перебуває вже майже сім місяців. Кримінальну справу проти нього порушило головне управління військових прокуратур Генпрокуратури 20 серпня 2010 року. Слідчі інкримінують колишньому першому заступникові міністра оборони зловживання владою чи службовим становищем, пособництво в перевищенні службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.

Ідеться про погодження Іващенком плану санації державного підприємства Міноборони “Феодосійський судномеханічний завод”. Слідство вважає, що внаслідок цього відбулося незаконне відчуження державного майна, чим державі завдано збитків майже на 142 млн. гривень.

16 березня в Печерському районному суді Києва розпочнеться перше засідання з розгляду справи Валерія Іващенка по суті.

Із слідчого ізолятора він передав письмові відповіді на запитання УНІАН. На деякі із запитань відповіли адвокати Іващенка.

СПРАВА ПРОТИ МЕНЕ – ЗРАЗОК ДИСКРИМІНАЦІЇ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Пане Іващенку, чи можна стверджувати про політичне підгрунтя кримінальної справи, порушеної проти вас, враховуючи, що ви обіймали високу посаду в колишньому уряді? Яку мотивацію в цих діях Генпрокуратури ви вбачаєте?

Казав раніше і стверджую сьогодні: мотивами порушення кримінальної справи проти мене слугували дії деяких персон, котрі у 2008-2009 роках обіймали в Міністерстві оборони посади, пов’язані з економічною, господарською та майновою діяльністю, які вони використовували в особистих, корисливих інтересах. Приступивши до тимчасового виконання обов’язків міністра в червні 2009 року, я доклав максимум зусиль, аби прибрати цих людей з Міноборони – як своїми рішеннями, так і рішеннями, котрі відносяться до компетенції уряду.

На жаль, ці люди використали “напрацьовані” особисті зв’язки в правоохоронних органах, у тому числі й серед керівництва Генеральної прокуратури. Саме з цього рівня було дано команду «фас» органу, що проводив дізнання. Майже дослівно - “розірвати Іващенка!»

Отримавши матеріали дізнання, слідство негайно розпочало фабрикувати кримінальну справу всупереч фактам та здоровому глузду.

Усе це наклалося на нову кон’юнктурну “вимогу часу” – показати неухильну боротьбу з високопоставленими корупціонерами. Насправді ж порушена проти мене кримінальна справа є прикладом дискримінації і профанації боротьби з корупцією в Україні.

Дехто з опальних політиків уже розповів про умови свого утримання в камері СІЗО. Даруйте, а як ви почуваєтеся за ґратами? Чи не впливають тамтешні умови на ваше здоров’я? Як проводите свій “вільний час”?

Умови перебування в СІЗО такі, що й передбачені для закладів такого типу. Найбільш тяжким для мене є ізоляція від суспільства, рідних і близьких людей. З цим неможливо змиритися. Що стосується обмеження в повсякденних побутових “зручностях”, то мені як у минулому військовій людини, що має відповідний гарт – 30 років військової служби, – поки що вистачає запасу міцності й сили волі долати ці вимушені тяготи, не втрачаючи особистої гідності. Але дуже негативний вплив має обмеження фізичної активності. Щоденні прогулянки тривалістю в одну годину не дають змоги підтримувати належним чином стан здоров’я, адже я маю хронічні проблеми з хребтом унаслідок отриманих раніше травм. Що стосується “вільного часу”, то в таких умовах це поняття позбавлено будь-якого сенсу.

Чи маєте ви і ваша родина підтримку від колишніх колег по службі, роботі? Чи змінилося їхнє ставлення до вас?

Так, безперечно, я цю підтримку постійно відчуваю. Я всім їм дуже вдячний: вони не вірять, що я міг вчинити протизаконні діяння, високо цінять моє добре ім’я і репутацію.

Особливо я вдячний моїй родині. Незважаючи на те, що волею долі зараз порушено їхній нормальний перебіг життя та зруйновано особисті плани, усі вони – моя дружина, донька, син і брат – роблять усе, щоб полегшити моє життя, підтримують мене як морально, так і фізично.

ГЕНПРОКУРАТУРА ПОШИРЮВАЛА НЕПРАВДУ – НАЧЕБТО Я РОЗКАЯВСЯ Й ВИЗНАВ СВОЮ ВИНУ

Ваші клопотання щодо зміни запобіжного заходу були відхилені. Яку мету переслідували слідчі, утримуючи вас під арештом? Можливо, вони чогось побоюються?..

Від самого початку досудового слідства для мене стала очевидною жорстка й однозначна налаштованість слідчих щодо безсумнівності моєї вини. Фактично слідство взяло на себе роль суду, визначивши мене винним ще на початковій стадії слідчих дій. Слідство докладало максимальних зусиль, аби утримувати мене під вартою впродовж майже семи місяців. Переконаний, що це робилося для того, щоб, принижуючи мене морально й фізично, зламати мене, позбавити спроможності адекватно відповідати, протистояти упередженим, необ’єктивним діям слідчих.

До морального тиску використовується також поширення у ЗМІ з подачі Генеральної прокуратури неправдивої інформації, яка мене дискредитує. Чого варті повідомлення після мого затримання, що я начебто повністю визнав свою вину й даю “покаянні” покази. І сьогодні багато ЗМІ повторюють це, формують громадську думку, що я крадій, який продав і завод, і територію. І вже називають строк, до якого я буду засуджений.

“СУДОВУ ЕКСПЕРТИЗУ” ПРОВОДИЛИ “ЛІВІ” КОНТОРИ

Борис Нечипоренко, адвокат Іващенка:

– Під час досудового слідства, слідчі допустили системні, грубі порушення не лише норм кримінально-процесуального законодавства, у тому числі право Іващенка на захист, а й норми Конституції України, що гарантують його права. Тому, на нашу думку, справа підлягає безумовному поверненню на додаткове розслідування генеральному прокурору, оскільки допущені порушення не тільки не можуть бути усунуті під час судового засідання, а й позбавляють суд можливості ухвалити законне, об’єктивне і справедливе рішення.

Які ще претензії є в захисту щодо проведеного досудового слідства?

По-перше, у порушення вимог закону на досудовому слідстві нам не дали можливості завершити ознайомлення з усіма матеріалами справи (та з речовими доказами), обсяг яких становить приблизно 3400 аркушів, що є грубим порушенням права Іващенка на захист.

Крім того, у процесі досудового слідства, а також під час ознайомлення обвинуваченого та його захисників з матеріалами ми заявили цілу низку вмотивованих клопотань – про доповнення досудового слідства, про витребування та залучення до справи документів, про призначення судових експертиз тощо. На превеликий жаль, жодне з заявлених нами клопотань органами досудового слідства не було задоволено. Усі без винятку клопотання безпідставно відхилені слідчим.

Фактично ми намагались зобов’язати слідство виконати свої процесуальні обов’язки, у тому числі вимагали встановити характер та розмір матеріальної шкоди, нібито завданої діяннями обвинуваченого, оскільки покладені в основу обвинувачення висновки “судової експертизи” не тільки не витримують критики, а взагалі не можуть бути взяті судом до уваги. Адже так звана “судова експертиза” була проведена не судовими експертами, атестованими Міністерством юстиції, а оцінювачами майна, які взагалі, за законом, не мають права проводити судові експертизи. Мабуть, саме цим пояснюються такі перли «експертів» у висновку, що сума шкоди визначена ними “округлено” “з урахуванням ПДВ” “та при умові, що продана частина майна заводу є цілісним майновим комплексом”. Коментарі, як кажуть, зайві.

Більше того, постанова про притягнення мого підзахисного як обвинуваченого, не містить інформації – на підставі яких доказів слідство дійшло висновку, що частина майна цього горезвісного Феодосійського судномеханічного заводу є цілісним майновим комплексом? Адже питання, чи складає частина майна заводу у своїй сукупності цілісний майновий комплекс – є тим фундаментом, на якому будується обвинувачення.

Якими фактами и доказами ви оперуєте, на чому будується лінія захисту?

Із пред’явленого Іващенку обвинувачення неможливо зрозуміти – які його конкретно діяння призвели до “злочинних наслідків”. У прокуратурі намагаються довести, що, погодивши 18 листопада 2009 року план санації ДП Міноборони “Феодосійський судномеханічний завод”, тобто поставивши один свій підпис на плані, він учинив два окремих злочини, передбачені статтями 364 та 365 Кримінального кодексу, та спричинив державі збитки на загальну суму 141942520 гривень. Цікаво, як підрахували цю суму слідчі? Нібито, вчинивши злочин, передбачений ст. 364 КК, Іващенко спричинив державі збитки на суму 70971260 грн. А вчинивши злочин, передбачений ст. 365 КК він також спричинив державі збитки на суму 70971260 грн. Тобто всього, відповідно до висновків слідства, погодивши план санації, він спричинив державі збитків на загальну суму 141942520 грн. (70971260 + 70971260 = 141942520). Це просто нонсенс і не витримує жодної критики!

У формулі обвинувачення слідчий повністю проігнорував об’єктивну та суб’єктивну сторони складу злочину, мотиви його вчинення, прямий причинний зв’язок між діяннями та наслідками тощо.

Пред’явивши Іващенку обвинувачення, слідчий залишив без уваги та відповідної правової оцінки й той факт, що погодження плану санації зазначеного підприємства – це тільки одна ланка з довгого ланцюга подій, що передували відчуженню частини майна заводу з прилюдних торгів, - і що відчуження майна цього підприємства було здійснено не на підставі погодженого (з вагомим доповненням) Іващенком плану санації, а на підставі подальшого схвалення документа комітетом кредиторів та ухвали Господарського суду АР Крим, що цей план санації затвердив. Планів, у тому числі погоджених, може бути багато, жодних правових наслідків у результаті “погодження” не настає. І лише тільки після того, як план затверджено судом – можуть виникнути правові наслідки.

ЯК ЗАХИЩАТИСЯ У СПРАВІ, З ЯКОЇ НЕ ДАЮТЬ МОЖЛИВОСТІ ОЗНАЙОМИТИСЯ?

Сергій Фролькіс, адвокат Іващенка:

– Будь-який злочин має свої складники, а також причинно-наслідкові зв`язки По-перше, завжди особа, вчиняючи злочин, має намір і мотив. Ми вважаємо, що дії Іващенка не могли бути навмисними як у плані зловживання службовим становищем, так і перевищення службових повноважень. Іншими словами, не можу я бути співучасником злочину, якщо не обізнаний про загальний задум безпосереднього виконавця й не знаю про свою роль у цій справі. По-друге, справді, Іващенко погодив план санації заводу. Але Господарський суд Криму затвердив цей план санації та всі доповнення, які Іващенко письмово виклав при його затвердженні! Тобто суд фактично ще раз перевірив цей план і дійшов висновку, що він не суперечить законодавству!

У такому разі в слідства мали виникнути питання до рішення цього суду?..

Щодо судді Господарського суду винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, щодо членів комітету кредиторів – також відмовлено, щодо особи, яка оцінювала вартість майна заводу – аналогічно. І все це на підставі того, що вони не мали умислу сприяти в нібито незаконному відчуженні держмайна. А в Іващенка, виявляється, такий умисел був! У всіх зазначених вище осіб умислу не було, а в Іващенка – був!

Що стосується причинно-наслідкових зв`язків... Підпис Іващенка – це лише ланка ланцюжка. А якщо немає прямого причинного зв`язку – немає і складу злочину. Навіть якщо допустити, що, поставивши підпис, Іващенко щось і порушив, то це не означає, що він скоїв злочин. Якщо це помилка, то вона потім має перевірятися: комітетом кредиторів і судом. Але найголовніше – судом! А суд – ще раз підкреслюю – усе перевірив, ніякої помилки не виявив і затвердив погоджений Іващенком план санації

На наш погляд, дуже важко уявити, як Іващенко в суді захищатиметься від неконкретної формули звинувачень, враховуючи, що до кінця зі справою ні він, ні ми не ознайомлені. Як ми можемо вибудувати позицію? Однак сподіваємося, що під час судового слідства суд таки дійде до того, що справу треба відправляти на дорозслідування.

На попередньому слуханні справи Іващенко наполягав, аби вона розглядалася колегіально. Наскільки виграшним у такому разі може бути результат для нього?

Коли одна людина слухає справу, то на неї легше здійснювати вплив або тиск. Коли три особи, то принаймні, якщо припустити, що буде якийсь тиск, то трьом легше від нього відбиватися: впливати на одного значно простіше, ніж на трьох.

На ваш погляд, чому суд таки залишив Іващенка під вартою навіть уже після завершення досудового слідства?

Ми постійно заявляли, щоб Іващенку змінили запобіжний захід, випустивши з-під варти під заставу або під підписку. На цьому ми наполягали при кожному черговому продовженні терміну утримання його під вартою: ну недоцільно його там тримати, враховуючи, якою людиною він є, які має заслуги, нагороди, хвороби тощо. Іващенко навіть наполіг, аби його закордонний паспорт долучили до матеріалів справи. Він там і нині знаходиться, вшитий до 40-го тому.

Проте ще в ході слідства один з високопосадовців від СБУ заявляв, що “за наявними відомостями, Іващенко за допомогою своїх корумпованих зв`язків виношує наміри чинити тиск на слідство, на свідків і таким чином перешкодити встановленню істини у справі”. Цікаво, що при цьому він додав до матеріалів справи доповнення-довідку з грифом “для службового користування”, де до “корупційних зв`язків” Іващенка віднесено… його дружину, двох дітей і брата, які ніколи не працювали у Міністерстві оборони і жодним чином не пов’язані з цим відомством.

На мій погляд, судді просто побоялися звільнити Іващенка з-під варти. Зверніть увагу, на останньому засіданні 4 березня суд, вислухавши наше клопотання про дослідування та зміну запобіжного заходу, пішов до нарадчої кімнати й пробув у ній – загалом – близько півтори доби, що буває дуже рідко, при розгляді подібних клопотань. А що в результаті оголосив? Звичайну “штамповану” постанову про призначення справи до розгляду, у якій зазначив, що підстав для зміни запобіжного заходу Іващенкові не вбачає, а посилання захисту на порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, за певних умов, можуть бути підставами для дослідування – після дослідження доказів у справі. Така постанова у вигляді «шаблону» знаходиться в комп`ютері кожного судді та пишеться за півгодини! Суд просто побоявся...

Unian.net