Дії та бездіяльність прокурора Мукачівс?

Звернутись до вас змусили нас
безрезультатні десятилітні поневіряння по судових інстанціях. Не зовсім вони, щоб бути точними
безрезультатні, але, коли рішення Верховного суду України може бути переглянуте сільським головою та
землевпорядником зі слів зацікавленої сторони (мимоволі виникає асоціація з горезвісною "трійкою"), то вже до ладу й не розумієш: де ж ми живемо? У всіх країнах Феміда із зав'язаними очима, а у нас сліпа від народження? Але все по-порядку.

Між нами з Кохан Ю.Ю із-за земельної ділянки розміром 0,04 га, яка знаходиться спереду мого будинку
прямо перед вікнами, тривалий час йде земельний спір, так як останній необгруновано претендує на цю землю, яка мені виділена у законному порядку за рішенням № 43 Кольчинської селищної ради від28.08.1990 р. під забудову жилого будинку у розмірі 0,07га земельної ділянки, яке ніким не оспорено і має законну силу; на якій я і спорудила будинок куди входить ця спірна ділянка, що підтверджується копією згаданого" рішення та іншими документами на забудову (будівельним паспортом).
В обгрунтування свого права на спірну земельну ділянку,без жодного рішення, Кохан Ю.Ю. посилається на те, що за ним з лютого 1967 року зареєстровано 0,15 га земельної ділянки, в той час як згідно
ПРОТОКОЛУ № 9 від 12.05.1959 р. засідання ВИКОНКОМУ Кольчинської сільської ради попередньому власнику будинку ЄРЬОМІНУ О.Ф.для будівництва було виділено всього 0,06 га, що підтверджується копією цього ПРОТОКОЛУ, який додаю. А рішенн про доділ йому земельної ділянки відсутні. В той же час в архіві відсутні рішення загальних зборів або зборів уповноважених бувшого колгоспу" 100-річчя Леніна" про доділ Єрьоміну О.Ф. або Кохану Ю.Ю. земельної ділянки біля будинку, окрім тих 0,06 га,
які рахувались за дворогосподарством попереднього власника про що додаю довідки архіву.

Як видно з протоколу встановлення меж, у графі, де має бути мій підпис як суміжного землекористувача, з яким до видачі акту, що видавався Кохан Ю.Ю. мав стояти мій підпис, зроблено запис як підставу погодження меж "рішення СУДУ від 22.06.1999 р". Цей доказ піддержується і довідкою №252 від 31.10.2002 року за підписом начальника відділу управління земельних ресурсів п.
Пелех Й.Д., яка видана у Свалявський районний суд про те що акт на право приватної власності гр.. Кохан Ю.Ю. був виданий на підставі рішення СУДУ від 22.06.1999 р . Але ухвалою Мукачівського
районного суду від26.03.2001 року це рішення скасовано, а справа за позовом Кохан Ю.Ю. ухвалоюМукачівського районного суду від 24.04.2002 року провадженням закрита за відмовою його
від позову. Між тим, всупереч ст..22 ЗК України( Положення та Інструкції про порядок видачі державних актів) у встановленому законом порядку межі земельних ділянок відділом земельних
ресурсів перед видачею державного акту Кохан Ю.Ю. в натурі на місцевості не встановлювались, тому право власності або право користування у Кохан Ю.Ю. на спірну ділянку не виникло. А при наявності земельного спору він узгоджувальною комісією та районною Радою не вирішувався, та межі земельних ділянок зі мною ніхто не погоджував. До того ж , відділ земельних ресурсів Мукачівського району не вправі був на підставі рішення СУДУ від 22.06.1999 р - яке скасоване приймати рішення про видачу
Кохан Ю.Ю. державного акту , а Кольчинська селищна рада видавати його , не тільки тому, що це не
випливало із земельного спору, розглянутого судом між нами та прийнятому по ньому рішенню, але й
тому, що відповідно до підпункту п.5 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України тільки після встановлення меж земельних ділянок ,що передаються у приватну власність, громадяни одержують державний акт. на право приватної власності на землю,, який видається і реєструється відповідною Радою, що і було зроблено по відношенню до мене: тобто було
встановлено в натурі межі земельної ділянки Загорчак М.І. та суміжними землекористувачами, про що свідчить протокол погодження меж. ( а прокурор Гиряк Д.І. зсилається що у мене цього нема. Ну звичайно, адже він до мене не звертався, а Кохану не вигідно показувати)Під час виходу на земельну
ділянку члени комісії спілкувались з Коханом Ю.Ю., запропонували йому прийняти участь в роботі комісії, але він відмовився.

Отже Кохан Ю.Ю. не має жодного доказу про те скільки йому виділено землі після покупки будинку в селі( а не селищі) Кольчино по вул.. Духновича 24. Загальновідомий і той факт, що село Кольчино перейменовано в селище міського типу за рішенням обласної ради № 235 - 07.08.1979 р.

Верховний Суд України у своїх щорічних оглядах Аналізу причин перегляду судових рішень у цивільних
справах, починаючи з 1995 року неодноразово орієнтував нижче стоячі суди на те, що поширення норми ЗК 1990 року на правовідносини, що виникли до 15.04.1991р., наприклад, суди не врахували, що до цієї дати при переході права власності на будинок до інших осіб, право землекористування переходить
лише на землі розташованих в містах, а в інших випадках питання про землекористування, про розмір
земельної ділянки повинно вирішуватись в порядку надання її компетентними органами.

Ця позиція Верховного Суду України повністю відповідала вимогам закону, зокрема ст. 134 ЦК України у редакції 1964 року, який був чинний і діяв на момент придбання будинку Кохан Ю.Ю., де в ч.І закону зазначено, що «при переході права власності на будинок, що знаходився у місті чи в селищі
міського типу, до набувача будинку переходить і право на користування земельною ділянкою, що є при
будинкові. А в ч.2 цієї статті зазначено: « Жилий будинок, що знаходиться в сільській місцевості,
може відчужуватись громадянину лише при умові, коли йому у встановленому порядку надається земельна
ділянка»».

Тому цілком очевидно, що до Кохан Ю.Ю. при купівлі будинку в 1967 році в селі Кольчино навіть та частина, що рахувалась земельною ділянкою за вказаним будинком у розмірі 0,06 га не могла перейти до нього у користування, так як така у встановленому законом порядку йому не надавалась, про що
свідчить довідка архіву та відсутність необхідних рішень про її надання останньому у встановленому
законом порядку земельної ділянки. В даному випадку обов'язково слід звернути уваги на те, що Кохан Ю.Ю., придбав завершений будівництвом будинок у сільській місцевості від власника, якому за рішенням для будівництва було відведено всього 0.06га, тому виникнення права на землекористування останнім зазначено присадибною ділянкою могло виникнути у нього лише у випадку, якщо така була
йому надана згідно законодавства, яке регулювало право набуття такої у встановленому законом порядку. Аленезаперечні докази підтрерджують зворотнє: Кохану Ю.Ю. після придбання будинку земельна ділянка, що його обслуговує ніколи не доділялася, про що свідчить відсутність необхідних у такому випадку рішень, загальних або зборів уповноважених колгоспу або сільської ради.

Це означає, що Кохан Ю.Ю. самовільно привласнив собі земельну ділянку. До того ж, за існуючим до того часу законодавством, у Кохан Ю.Ю. не могло виникнути навіть уявного права на присадибну земельну ділянку у розмірі 0,15 га.Так, наприклад, під часкупівлі-продажу будинку, у Кохана Ю.Ю.
було об'єктивно право (загальна сукуність прав і обов'язків, закріплених в Конституції, кодексах й
інших законах) на отримання землекористування при переході права власності до нього на будинок в
сільській місцевості від попереднього власника у тому ж розмірі, але тільки у випадку надання
йому у встановленому порядку земельної ділянки при будинку. Навіть, якщо заплющити очі на те, що відсутні рішення про надання йому такої землі з присадибного фонду колгоспу (відсутнє рішення загальних зборів або зборів уповноважених членів колгоспу) як також відсутнє, що така земельна
ділянка йому була надана із державного фонду виконкому сільської ради (теж відсутнє рішення), то у
будь-якому випадку, мову вести про суб'єктивне право на землекористування не доводиться, до якого відносяться такі повноваження, які надаються конкретній особі.

Тому ще раз повторюю: відчуження будинку згідно ч.2 ст.134 ЦК (1964 р.) України, яка регулювала порядок переходу права користування земельною ділянкою при будинку мало певні обмеження на той час.
Зокрема ч.2 даної норми було передбачено, що відчуження житлового будинку, що знаходиться у сільській місцевості, може відчужуватися громадянину тільки при умові, якщо йому в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком випадків продажу будинку під знос або для перенесення.

Правильність такого підходу є очевидно ще й тому, що на час купівлі будинку Кохан Ю.Ю. діяла матеріальна норма цивільного кодексу, зокрема ст..134 ЦК України (в редакції 1964 року), якою в імперативній формі було визначено, що тільки при переході права власності на будинок, що знаходиться в місті чи селищі міського типу, до набувача будинку переходить і право користування земельною ділянкою, яка є при будинку.А село Кольчино перейменовано в селище міського типу за рішенням обласної ради № 235 від 7.08.1979 р. Тому в даному випадку вказаний будинок був розташований в сільській місцевості.

А Кохан Ю.Ю. не має жодного доказу про те, скільки йому виділено землі після покупки будинку в селі( а не селищі)Кольчино по вул.. Духновича 24. Більше того: Кохан Ю.Ю. ніколи не був членом колгоспу,та не мав жодних підстав для отримання земельної ділянки у більшому розмірі, ніж 0,03-0,06 га. Тому державний акт Кохан Ю.Ю. не міг видаватися ні за яких обставин, що прямо зазначено в ст.ст. 107,108 ЗК України. Про це у своїй ухвалі і Верховний Суд України від 4 грудня 2003
року, за підписом 16-ти суддів, зазначив, що за рішенням суду від 22.06.1999 р. був вирішений спір про незаконність рішення селищної ради та визнання державного акту на землю недійсним, тобто вирішено інший спір.

Причому, це був позов Кохан Ю.Ю. до мене та інших, де зрозумівши судову безперспективність, а також ту обставину, що в земельно-шнуровій книзі та погосподарських книгах були очевидні виправлення стосовно розміру земельної ділянки, яка "рахувалася" за Кохан Ю.Ю. останній безмотивно тут же відмовився від свого позову, бо добре усвідомлював, що у випадку призначення судом почеркознавчої експертизи він буде викритий у фальсифікації змінених даних на його користь у вказаних облікових документах про дійсний розмір його земельної ділянки (копія ухвали додається).

Тому Кохан відмовився визнавати недійсним акт приватизації виданий Загорчак М.І., мотивуючи тим, що
Кольчинська селищна рада скасувала його,але це рішення незаконне і не має ніякої юридичної сили, і воно суперечить закону, бо питання про визнання акту недійсним не входить в компетенцію селищної ради, підпункту 8-го постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 25.12.96р. «Про практику
застосування судами земельного законодавства, при розгляді цивільних справ», більше того, Кохан,
відмовляючись від свого позову послався на рішення суду яке на той день, уже рік як було скасоване (копії додаю), а суд не зобов’язаний тлумачити позивачеві закон, після чого суд, попередивши про наслідки, відмову прийняв, а справу закрив і ухвала набула законної сили. Отже після винесення ухвали апеляційного суду від 11 червня 2002 року, яка набула законної сили, акт приватизації ЗагорчакМ.І залишився дійсним і Кохан не в праві звертатися до суду з тим самим позовом бо це вже суперечить закону ст.206 п.3 ЦПК України «Уразі закриття провадженням у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.» тому, знаючи про неможливість повторного звернення до суду з тим самим позовом,
Кохан К.Ф. за дорученням свого чоловіка Кохан Ю.Ю. вдається до нових незаконних вчинків, тобто починає нове коло наклепів: підмовивши прокурора Мукачівського району Гиряк Д.І. ( бо інакше як можна розцінити поведінку прокурора, який при наявності всіх документів звертається до суду даючи завідома неправдиві відомості), останній не дослідивши всіх матеріалів справи, або приховавши докази, які унеможливлюють звернення прокурора до суду, все ж таки звертається до суду: а саме:
Стаття 45 п.1, якою керується у позовній заяві прокурор (не перевіривши:

1)згідно яких документів Кохан Ю.Ю. являється власником на земельну ділянку з 1967 року?;
2)який матеріальний стан Кохан Ю.Ю.7?;
3) чи працює Кохан Ю.Ю?.,
4) яка в нього пенсія?,
5) чому при наявності двох представників: адвоката і дружини Кохана Ю.Ю., Мукачівська районна прокуратура вважає що Кохан Ю.Ю. не може захистити свої права в суді без участі прокурора?, і саме головне: які права Кохан Ю.Ю. були порушені судом, які прокуратура нібито намагається захищати, коли Кохан сам відмовився від свого позову?) говорить:

1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які
підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

То, ще раз, велике запитання: які права свобод і інтересів Кохана Ю.Ю., прокурор хоче захистити, коли Кохан Ю.Ю. з двома представниками з вищими юридичними освітами відмовився від цього свого права??? Ухвала Мукачівського районного суду від 24.04.2002 року, яка набула законної сили –
додається. Як прокурор може ноголошувати на тому, що Кохан Ю.Ю. перебуває у важкому матеріальному становищі не перевіривши, адже останній працює у Мукачівському кар’єроуправлінні займаючи дві посади: горний майстер і майстер транспорту і ще підробляє на швидкій допомозі, до цього всього
отримує немаленьку, як у більшості наших пенсіонерів пенсію. За 15 років подає різні позовні заяви до суду з метою знищити нашу родину, і за 15 років ходіння по судам прокурор називає його юридично необізнаним. Навіть на сьогодні в суді за три останні місяці на нашу родину відкрито три справи
крім цієї і по всіх інтереси Кохан Ю.Ю. представляє його представник жінка Кохан К.Ф.з вищою освітою і адвокат Пічкар І.В. та тільки по цій справі вони, ніби то, такі собі "бідні, юридично необізнані" бо добре усвідомлюють, що їх позов суперечить закону, і тому знову, ніби то, через прокуратуру а саме через Гиряк Д.І. хочуть обманним шляхом, всупереч закону поновити справу.

Кохан Ю.Ю. волає на повні груди що він виграв усі справи у суді . Які??? Що акт виданий Кохану дійсний? Але акт виданий Загорчак М. І. у 1996 році, тобто на три роки раніше ніж Кохану Ю.Ю. -
також дійсний, тільки різниця в тому що акт виданий Загорчак М. І. - видавався відповідно до закону, а акт виданий Кохан Ю.Ю. -видавався з підробками, з виправленнями, без жодного рішення на землю, із дачею завідома неправдивих показів до суду посадовою особою, з знищенням шнурових і погосподарских книг які викривали підробки, підтертя щодо облікових даних розміру земельної ділянки Кохан Ю.Ю., з тим що Кохан К.Ф. жінка Кохан Ю.Ю. мала вільний доступ до цих всіх земельношнурових і
погосподарських книг та книги про приватизацію а точніше, остання ці всі книги які видаються тільки на вимогу суду або прокуратури, носила у власній сумці і передавала власноручно документи у райдержадміністрацію в кількості 53 штуки,де поставлені підписи хто здав і хто прийняв, після чого книги зникли. До речі, всі перераховані вище книги, до яких мала вільний доступ Кохан К.Ф.- це єдиний документ на який і посилається Кохан Ю.Ю., хоча і тут не було вказано пітставу, згідно чого є у наявності земельна ділянка, а це має дуже важливе значення.

А саме головне: акт приватизації Загорчак М.І. був виданий в 1996 році, а акт Кохану Ю.Ю. видався
в1999році, (згідно рішення суду яке скасоване) тобто через три довгі роки,при цьому не скасувавши акту Загорчак М.І. включають в приватність Кохану уже приватизовані Загорчак М.І. 0,04 га землі чим і було грубо порушені права Загорчак М.І.. На ці всі вище сказані слова у мене є всі докази, які
надавались прокуратурі Мукачівського району в додатках із запитом депутата Мукачівської районної ради, а пан Гиряк Д.І. повністю ігнорує, більше того: коли депутат районної ради на своє звернення, в якому в додатках і були описані всі незаконні дії Кохан Ю.Ю. та Кохан К.Ф., отримав відповідь у
якій жодного реагування з боку прокуратури, і сам поїхав до прокуратури зясувати ЧОМУ?, Гиряк Д.І.
відповів: «Ми хочемо визнати акт приватизації Загорчак не дійсним і ми його визнаємо, а пояснення і документи від Загорчак нас не цікавить.» То, про яку рівність інтересів громадян нашої держави, можна вести мову?

Хочу звернути увагу на те, що коли акт приватизації Кохан Ю.Ю. визнавався в суді за моїм позовом до Кохан - не дійсним, то це визнали всі суди включаючи і Верховний суд України своєю ухвалою від 4 грудня 2003 року, у складі 16- суддів (копію додаю) . І здавалося б, що нашим багаторічним
митарствам прийшов кінець. Нашу справу розглядав Верховний Суд України на трьох засіданнях (4 грудня
2003р., З лютого 2004р., 7 травня 2004р.), який поклав крапку над неправомірними нескінченними озовами гр. Кохан і задовольнив мою касаційну скаргу, тим самим підтвердивши моє право на володіння земельною ділянкою і безпідставність претензій гр.Кохан. В ухвалах Верховного Суду України чітко зазначено, що вони не підлягають будь-яким оскарженням.

Але, не тут-то було. Скориставшись тим, що новообране, на той час, керівництво Кольчинської селищної ради не знали суті багаторічного протистояння Загорчак-Кохан, гр.Кохан починає нове коло наклепів: вона умовляє сільського голову та землевпорядника (нові люди) видати їй довідку, в якій
зазначено, що включення в присадибну ділянку Загорчак М. спірної території (тобто 0,04 га, про яку йшлося вище) "... виникло в результаті технічної помилки, або корупційних дій посадових осіб." При цьому зауважується, що "'...інші матеріали, крім цієї довідки землевпорядними або судовими органами до уваги не повинні прийматись". Йдеться про довідку за
підписом сільського голови Удута Ю.Ю. та землевпорядника Морожика М.В., яка була видана 2.06.2004р., тобто після вище згадуваної ухвали Верховного Суду України. Таким чином, виявляється, що сільський голова може відмінити, рішення Верховного Суду України.

Воістину, сюжет, достойний пера О.Вишні. Це дійсно виглядало б дуже смішно, якби не було так сумно. Адже видана "довідка" стала відправною точкою для нового кола наших правозахисних поневірянь. Одразу ж за підписами селищного голови та землевпорядника направляється заперечення у Свалявський районний суд, який уже раніше розглядав справу Загорчак-Кохан. Уже з цього листа ми дізнаємось, що "... на цих 0,04 га земельної ділянки розташований житловий будинок Кохан Ю.Ю. І якби 0,04
га земельної ділянки передати Загорчак М.І., то прийшлося б передати разом з будинком, який був побудований ще в 1960 роках". Що ж, з цього слідує, що видача нам документів на право
володіння землею та на будівництво здійснювалась не компетентними фахівцями, а якимись "експертами" з товариства сліпих. Як можна було міряти, наділяти якщо там стоїть будинок? Але ж є план забудови, де все добре видно, і як Ви розумієте, що це було дано завідома неправдиві покази, які потягли за собою тяжкі наслідки на що прокуратура просто зобов’язана реагувати,( копії листа і довідки додаю) До речі, і Удут Ю.Ю. і Морожик М.В запевняли, що ні листа, ні довідку вони не писали, а тільки підписали не читавши коли Кохан К.Ф. їх попросила. І тому Кохану вдалося визнати свій акт
приватизації дійсним. Бо якщо добре подумати , то кому суддя повірить, коли голова селищної ради дає довідку що на спірній ділянці стоїть будинок Кохан.

На жаль наш суд не є виїздним , щоб могли побачити на місці. А пан Гиряк Д.І.,замість того щоб звернути увагу на такі кричущі факти і провести повне обґрунтоване розслідування, він бере і з неправдивими поясненнями зацікавленої особи звертається до суду.

Якби пан Гиряк Д.І. розлядав справу не однобоко то Кохан К.Ф давно опинилась би за гратами, адже що стоїть прокурору виїхати на місце і все перевірити. Натомість пан Гиряк Д.І., мене Загорчак М.І. на свої власні очі ще не бачив, навіть не звернувся до мене щоб я дала свої пояснення, ну звичайно він же і сам сказав що йому не потрібні мої пояснення, виявляється що в Мукачівській прокуратурі права
громадян далеко не у всіх одинакові…То де ж ми живемо??? І де шукати правди??? А Кохан К.Ф. до того
почуває себе всемогучою, і не боїться відповідальності, що після виїзду членів комісії на спірну земельну ділянку сама складає акт , потім дає підписати усім членам комісії, а після того , як підписали депутати акт, Кохан К.Ф. додруковує ще два останні абзаци, щоб принизити нашу честь і гідність в очах суду , тим самим добитися своєї мети.,(є оригінал, а копія додається з усіма поясненнями і підписами членів комісії) Якби пан Гиряк Д.І. був справедливий і хотів би чесно розібратись, то побачивши два акти, до яких входить одна і таж частина земельної ділянки і обидва дійсні, то його мало б зацікавити: як-так?, де ж допущена помилка? Він мав би провести розслідування з самого початку, тобто з 1967 року коли Кохан купив будинок. У прокурора навіть сумнів не з’явився, а чому ж Кохан відмовився від свого позову? Але ж є протокол судового засідання де чітко видно, що адвокат Думнич В.І. виявив підтертя і просив суд направити на почеркознавчу
експертизу, Кохан Ю.Ю, тут же відмовився від свого позову, бо добре усвідомлював, що у випадку
призначення судом почеркознавчої експертизи він буде викритий у фальсифікації змінених даних на його
користь у вказаних облікових документах, про дійсний розмір його земельної ділянки. Під час відмови від свого позову Кохан повинен був пояснити причину відмови і звичайно він не міг сказати що відмовляється бо боїться кримінальної відповідальності, тому і зі слався на явно нікчемне посилання тобто на рішення суду яке на той день уже було скасоване.

Пан Гиряк Д.І. не звернув увагу навіть на те що Кохан посилається на те, що користується земельною ділянкою розміром 0,15га з1967 року, а документів на неї жодних не мав і не має крім акту приватизації виданого згідно рішення суду, яке скасоване, в 1999 року, того року з якого по ідношенню до Кохан і проводилась так звана "перевірка".

Прокурором не перевірено навіть те, що Коханом, після того як самовільно привласнив земельну ділянку, було самовільно побудовані споруди. Пан Гиряк Д.І. ігнорує те, що в документах
які подає сам Кохан Ю.Ю., є суттєві протиріччя, а саме: розміри, лінії, межі, які є у акті риватизації виданого Кохан Ю.Ю. не відповідають розмірам, лініям, межам які є на картах генерального плану , який також додає сам Кохан Ю.Ю.. Прокурор не знає навіть про те, що до видачі Кохану акту приватизації є два посилання згідно чого він видається:перше - довідка №252 від 31.10.2002 року за підписом начальника відділу управління земельних ресурсів п. Пелех Й.Д., яка видана у Свалявський районний суд та друге - рішення Кольчинської селищної ради. То що тут правда , а що підробка? Чому ж пан Гиряк Д.І. так ігнорує: перше - наявність повного пакету документів на земельну ділянку в розмірі 0,07 га землі , яка належала ,до проведення відчуження на користь
Левицького І.І., Загорчак М.І. на законних підставах; і друге - відсутність будь-яких документів на земельну ділянку в розмірі 0,15 га землі,а точніше відсутність необхідних рішень, загальних зборів уповноважених колгоспу, або сільської ради , ким, коли, де і в якому розмірі виділялася земельна ділянка для обслуговування купленого будинку Кохан Ю.Ю. в 1967 році.

І ще дуже важливий факт : пан Гиряк Д.І. так захопився, визнавати акт приватизації не дійсним, що його не зупиняє навіть той факт, що я Загорчак М.І. 09.04 2010 року, на законних підставах, провела відчуження земельної ділянки на користь Левицького І.І., тобто прокурор хоче визнавати акт приватизації , якого у Загорчак уже два роки як не має. Іншими словами: хочуть відправити панахиду, та нема за ким.

Якщо пан Гиряк Д.І. справедливий, то чому у своїй позовній заяві посилаеться на різні рішення судів, а їх за 16 років є безліч, які жодним чином не стосуються акту приватизації виданого Загорчак, а про судовий процес, який уже відбувся, і винесена ухвала, яка набула законної сили і
повністю спростовує позовні вимоги, прокурор жодним чином не обмовився, хоча це все має дуже суттєве значення.

Люди,добрі ! Що ж виходить : Кохан Ю.Ю. у своєму користуванні біля своєї садиби може мати 0,15 га сумнівної земельної ділянки без жодного документу на неї, а я на своїй батьківщині (батьківській землі, землі яка була куплена в 1947 році Швалагіним Василем Васильовичем-дідусем Загорчак М.І.,
тобто моїм дідусем) навіть із земельною ділянкою на якій розташований мій будинок із усіма документами 0,00 га ??? Це означає, якщо реально уявити, то мені вийшовши з власного будинку, треба якимсь чином, перестрибнути через ці 0,04 га. спірної земельної ділянки щоб вийти на вулицю.

Це означає, що будучи громадянином України – демократичної держави, держави у якій права громадян мають бути усі рівні, я та моя сім'я позбавлені права на повноцінне життя, а саме, ми можемо бути незаконно позбавлені на частину земельної ділянки, яка на законних підставах була виділена для будування та обслуговування будинку. Натомість у Кохан Ю.Ю. зараз у користуванні 0,11га за
адресою вул..Духновича 24, так він претендує ще на земельну ділянку по вул..Духновича 26 «А», тобто на земельну ділянку прямо перед вікнами мого будинку, яка була виділена мені для виїзду на ул..Духновича. Це мені нагадує малюнок на підручнику з історії в дитинстві де на на одній нозі стоїть кріпак після проведення столипінської аграр¬ної реформи. Але це вже не ті часи.

Усім відомо що законодавство орієнтується на те,що при наданні земельних ділянок для будівництва
жилих будинків, земельна ділянка у всіх забудовників має бути однакова по розміру, а доділ вже в іншому місці. А хіба у випадку зі мною це справедливо ? Гадаю,що ні! Не буду говорити про відчай, який охоплює мою родину, бо саме цього і домагаються наші горе-сусіди.

Численні безсонні ночі, проведені в роздумах над причиною такого жахливого становища, в якому опинилась наша сім'я (адже батьки знаходяться під психологічним "ковпаком" сім'ї Кохан з 967р.доречі: 23 січня у нашу сім'ю несподівано прийшло горе, так як передчасно з життя пішов
Левицький Іван Михайлович, мій батько, серце якого не витримало тривалого тиску і безпідставних переслідувань з боку Кохан К.Ф. та нашої доблесної прокуратури), приводять до висновку, що наші негаразди у великій мірі зумовлені нашою ж ментальністю. Як законослухняні громадяни, порядні люди, переконані християни ми довгий час намагалися не звертати увагу на неподобства з боку сусідів, дивитися на ситуацію, що називається "зверху", вважали, що колись-то їхні "запаси" підлості і паскудства вичерпаються.

Не там-то було. Така реакція не влаштовувала нашу сусідку. Рішуче налаштована жіночка на літературній українській мові (а у нас, закарпатців, русинів з діда-прадіда як? Мову вивчаємо, пишемо на літературній, а говоримо в побуті діалектом), що справляє відповідне враження на багатьох причетних до справи (починаючи з дільничних міліціонерів, закінчуючи прокурорами), озброєна певними знаннями в галузі юрисприденції наступально-агресивною поведінкою, відверто нахабною самовпевненістю не у всіх викликає бажання протистояти їй. Скоріше навпаки, кожен, кого вона втягує у справу протистояння, воліє чимшвидше задовольнити її наказово-розпорядчі прохання.

На її фоні ми, на своїй дідівській землі зі своєю толерантністю виглядаємо м’якотілими, м'якосердними людьми, з інтересами яких можна не рахуватися. Близькі до нашої родини люди, які
детальніше знайомі із суттю справи, часто запитують нас, хто ця жінка?

Звідки взялась на вашу голову? Чого їй бракує? Важко сказати. Уродженка Житомирської області, м.Чуднів з багатодітної родини вийшла заміж за Кохана Ю, у шлюбі з яким народила доньку, яка вже давно мешкає за кордоном. Має свою друкарську машинку, на якій "строчить теліги" і у справі
Загорчак-Кохан діє за дорученням чоловіка, нібито від його імені. Тому всі судові позови підписані саме ним.

Багато разів ми намагались з'ясувати, що ж бракує їм до повного щастя? Ані онуки, ні діти не турбують їхній спокій, двоє людей у гарному будиночку на великому доглянутому подвір'ї з гаражем і літньою кухнею, із гарною пенсією (не такою, як у більшості наших пенсіонерів), здавалося б, жити як
голуб'ята, кожному дню радіти. Але складається враження, що все робиться з "любові до мистецтва". Виявляється, коли людина не самореалізувалась до кінця, про щастя говорити рано. Саме тому і важко сказати, чого їй бракує?

Може тут варто розібратись фахівцям, бо якщо ми, будучи некомпетентними у клінічній психіатрії дозволимо собі робити бодай якісь натяки на діагноз, то ясно, що опинимось на новому діалектичному витку спіралі, по якій відбувається рух історії (як запевняли нас у школі), в тому числі, і
історії протистояння Загорчак-Кохан.

Але з іншого боку, як твердили мудрі, все має початок - все має кінець. А чи настане кінець нашим поневірянням? Хто відшкодує молоді роки життя, які було проведено у ходіннях по судових інстанціях? Чому досягнення "душевного комфорту" однієї особи здійснюється за рахунок психологічного дискомфорту великої родини (8 дорослих і 5 дітей).

Враховуючи наведене прошу допомогти нам

1)з'ясувати чому пан Гиряк Д.І.(прокурор Мукачівського району) ігнорує та не бере до уваги документи
та докази Загорчак М.І., які свідчать про злочинні дії окремих осіб?

2)Витребувати необхідні рішення, загальних зборів уповноважених колгоспу, або сільської ради , ким,
коли, де і в якому розмірі виділялася земельна ділянка для обслуговування купленого будинку Кохан Ю.Ю. в 1967 році.

3) провести перевірку і дати належну оцінку на фальсифікації і підробку документів (підроблений акт з підписами і поясненнями членів комісії);

4) вияснити на яких таких правах Кохан К.Ф. мала повний доступ до шнурових , по господарських книг та книги про приватизацію, яка доля зараз усіх перерахованих книг, які Кохан носила в сумці і ким коли і за яких обставин робилися підтертя внаслідок яких Кохан К.Ф відмовилась від свого позову
до мене і тим самим визнала правомірність акту приватизації виданого Загорчак М.І.

5)провести перевірку і дати належну оцінку - хто є автором листа і довідки до суду в якому давались завідома неправдиві покази, які потягли за собою тяжкі наслідки, а винних осіб притягнути до відповідальності. Якщо Вас зацікавить то я надам всі додатки які підтвержують мої слова.

З повагою та надією Марія Загорчак

Письма в редакцию: Информационно-аналитический портал job-sbu.org