Недопалки Київської міліції в попільничці на ісламському Корані — підстава для міждержавного конфлікту між Україною та Ісламським світом. Письма в редакцию

Працівник Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Лига О. під час незаконного обшуку постійно промовляв, я історик, а чеченці під час Великої Вітчизняної Війни воювали за німців. Своїми промовами і діями працівники міліції під час виконання своїх службових обов’язків з метою психологічного тиску, принизили нашу національну честь та гідність як чеченців, та в наших особах честь та гідність всього чеченського народу. Їх дії були умисно спрямовані на розпалювання національної та релігійної ворожнечі і ненависті.

Президенту України
Янковичу В.Ф.
Генеральному прокуророві України державному раднику юстиції
Пшонці В.П
Голові Духовного Управління мусульман України Муфтію України шейху
Ахмед Тамиму
Голові Чеченської діаспори України
Данилу Гончарову
Ісмаілової Таїсії Хасімбеківни , 25.04.1970 р.н., мешкає за адресою : 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 140 «А», кв. 71,
т. 0931375243

С К А Р Г А
05.06.2011 в другій половині дня я, мої сусіди Абдулаєва Раїса Аліївна, Абдулаєва Зарена Аліївна та неповнолітні діти готувалися до релігійного свята Курбан-байрам, вхідні двері квартири, розташованої за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 140 «А», кв. 71, в якій я мешкаю з неповнолітнім дітьми, на замок запертими не були. Біля 19-00 у вхідні двері пролунав дзвінок, я гучно спитала, хто там? У відповідь промовили, що я затоплюю сусідів з низу. Я знала, що ніяких сусідів з низу не має, в квартирі нічого не протікає, відповідно ніякого затоплення бути не могло, тому відповіла, що двері відчинені.

Одразу ж в приміщення квартири увірвалися незнайомі особи в кількості 25 осіб, в масках, з автоматичною бойовою зброєю, та з погрозливими криками почали бігати по всіх кімнатах. Діти знаходилися в дальній кімнаті, почали кричати бо дуже перелякалися, адже і дітям і дорослим дула автоматів були направлені прямо в обличчя. Дорослих чоловіків в квартирі не було, знаходилися тільки жінки та діти.
Я почала кричати, що ви робите, пред’явіть документи, на що почула у відповідь «Будут тебе документы, рот закрой, а то сожжем как в Одессе, и скажем, что вы террористы». Так ніхто з міліціянтів нічого мені не пояснив, і ніяких документів на будь-які слідчі дії не пред’явив. Тобто на мої законні вимоги щодо правових документів, документів що посвідчують особи та пояснень, я отримала грубе, брутальне поводження з погрозами знищення мене та моїх дітей.

Я стала вимагати присутності адвоката, за що мене затягли на кухню, приставили до скроні пістолет, повідомили, що я чеченка, торгую зброєю, і не буде мені ніякого адвоката, та щоб я замовкла. Я почала намагатися зателефонувати по мобільному телефону в міліцію, щоб вияснити, що за особи прибули до мого помешкання, але один з чоловіків (в подальшому вияснилось, що це був Бажан С.П.) викрутив силоміць мою руку і забрав телефон.

Мені стало зле, у зв’язку з чим, мені викликали швидку допомогу, але працівники міліції навмисно не допускали до мене медичних працівників, і лише коли моє самопочуття значно погіршилася і моєму здоров’ю виникла реальна загроза, а син почав кричати у вікно, що мама помирає, лікар змог мене оглянути, надати першу медичну допомогу та запропонував негайну госпіталізацію. Через деякий час швидка медична допомого викликалася для мене ще один раз.

Обшук проводився протягом шести годин з 19-00 години 05.11.2011 до 01-00 години 06.11.2011, хоча в протоколі обшуку час вказаний інший, «з 23-30 до 23-50» . Через декілька годин після початку активних дій групи осіб, що увірвалася до квартири де я мешкаю, мій неповнолітній син, віком 12 років, запитав в керівників дій, що стояли посеред кімнати, один в кепці, другий лисий високого зросту, з золотим паском на шиї товщиною з палець, віком 40-45 років, «Дяденьки, а вы не бандиты?», на що особа в кепці ткнула в обличчя дитині посвідчення працівника міліції. Цим працівником оказався Лига Олександр. Як вияснилося пізніше, особою з золотим паском на шиї та лисою головою був заступник Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Бажан С.П., які перебуваючи в квартирі постійно надівав на голову капюшон куртки і намагався уникнути прямого обзору.

Через деякий час прийшли батьки неповнолітніх дітей, і працівники міліції замість того щоб відпустити їх до родичів, почали знову їх лякати тим, що було в Одесі. Лига О. і Бажан С.П., не дотримуючись ніякої професійної етики і не враховуючі національний аспект, протягом тривалого часу цинічно смакуючи обговорювали подробиці подій, які мали місце при вбивстві особи чеченської національності Дикаєва, під час його ліквідації в місті Одеса. Вони це робили демонстративно, із задоволенням, з посмішками, намагаючись зачепити за національну гідність та вивести нас з рівноваги. Це їм вдавалося, адже вони постійно держали всіх присутніх чеченців від мала до велика в стресі. Що в подальшому відбилося на здоров’ї неповнолітніх дітей, яким наступного ранку прийшлося надавати медичну допомогу.
Лига О. постійно промовляв, я історик, а чеченці під час Великої Вітчизняної Війни воювали за німців. Своїми промовами і діями працівники міліції під час виконання своїх службових обов’язків з метою психологічного тиску, принизили нашу національну честь та гідність як чеченців, та в наших особах честь та гідність всього чеченського народу. Їх дії були умисно спрямовані на розпалювання національної та релігійної ворожнечі і ненависті.

Я, члени моєї родини та мої родичі протягом останніх сімох років проживаємо на Україні, ведемо невеличкий бізнес, достатній для існування, а останні п’ять років мешкаємо в м. Олександрія Кіровоградської області і ведемо стабільний образ життя. Діти ходять в українську школу, знають українську мову та вивчають Тараса Шевченка. На всілякі прохання про допомогу, в т.ч. і фінансову ми нікому ніколи не відмовляли, ні державним установам, ні релігійним православним організаціям, ні всіляким фондам підтримки та розвитку. Найбільша допомога була надана інваліду Великої Вітчизняної Війни в придбанні легкового автомобіля в честь свята Перемоги, по проханню райдержадміністрації. Намагаємося жити та існувати згідно Законів держави, на території якої мешкаємо. Тому не розумію, чому влада так ворожнече ставиться до нас чеченців, як до терористів.

Коли я почала активно протестувати проти беззаконних дій працівників міліції Лига О. дав команду своїм підлеглим « В этой квартире ничего не брать!», Тобто, якби я не сперечалася, то в мене винесли б все особисте майно. Також виникає питання, а чи була постанова судді на обшук моєї квартири, чи в ній провели незаконний обшук під видом банального огляду квартири, на протязі шести годин.

Під час незаконних дій, що проводили працівники міліції, ніяких предметів, заборонених законом, знарядь зламу, будь-яких розписок, інших речових доказів, що вказували б на злочинну діяльність чи мали відношення до якоїсь кримінальної справи, знайдено та вилучено не було. Зате були вилучені три мобільні телефони, що належать мені, неповнолітнім дітям та сусідам. Якщо міліціонери нічого протизаконного в моєму помешканні не знайшли не знайшли, то вони повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності згідно чинного законодавства.

Обшук проводився з психологічним та фізичним тиском, з наставленою на нас автоматичною бойовою зброєю і іншими грубими порушеннями Кримінально-процесуального Кодексу, без складання протоколу. Лише після моїх наполегливих вимог протокол таки було складено слідчим Нечипоруком П.Д. в самому кінці незаконної слідчої дії.

В протоколі слідчий вказав, що «запропонував видати речі означені постанові боргової записки, знаряддя зламу, документи та предмети які мають значення» Абдулаєвій Раїсі Алієвні, і вказав що саме вона не заперечує проведенню обшуку житла, хоча вона до зазначеного помешкання будь – якого відношення не має. Також із всіх присутніх осіб, що чинили беззаконня, слідчий вписав в протокол тільки себе.
Особи в масках не знаходилися постійно на одному місці а вільно пересувалися по двох квартирах одночасно, адже зазначена група міліціянтів одночасно і паралельно проводила обшук в сусідній квартирі № 70, де мешкає мій родич Долатов А.А.

В подальшому було встановлено, що обшуки квартир проводилися працівниками Подільського РУ ГУ УМВС України в м. Києві в складі: слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві лейтенанта міліції Нечипорука П.Д., оперуповноваженого карного розшуку капітана міліції Шамрай Віктора Георгійовича, заступника начальника Подільського РУ Бажана С.П., працівника того ж міліцейського підрозділу (посада невідома) Лига Олександра, та інших працівників міліції (всього 25 осіб).

Проводячи обшук в квартирі, де мешкає мій родич Долатов А.А., яку я знімаю для нього за власний кошт, що розташована за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 140 «А», кв. 70, працівники Подільського РУ ГУ УМВС України в м. Києві провели його незаконно, без оголошення постанови суду або змісту інших процесуальних документів, без пред’явлення будь – яких документів що посвідчують особу.

На моє прохання, щодо особистої присутності при обшуку, як особи, що орендує цю квартиру, та залучення до слідчої дії адвоката, з боку працівників міліції була категорична відмова. Обшук проводився також протягом шести годин з 19-00 години 05.11.2011 до 01-00 години 06.11.2011, під час якого міліціонери в квартирі палили цигарки, пили каву та приймали їжу на кухні з запасів мешканців, без дозволу.
На момент обшуку в зазначеній квартирі знаходився лише мій племінник Долатов А.А., який спокійно без будь-якого остраху та опору відчинив двері квартири, та був одразу ж збитий з ніг і покладений на підлогу обличчям до низу з закладеними руками за голову.

Обшук проводився з психологічним та фізичним тиском, з наставленою на нього автоматичною зброєю і іншими грубими порушеннями Кримінально-процесуального Кодексу, без складання протоколу. Під час обшуку міліціянти постійно погрожували племіннику фізичною розправою та кримінальною відповідальністю за зберігання наркотичних засобів. Слід зазначити, що мій племінник є особою релігійною, не палить і алкоголь не вживає взагалі, займається фізичною культурою. Я особисто проводжу регулярне прибирання цієї квартири, і ніколи не знаходила нічого забороненого.

Під час незаконних дій, що проводили працівники міліції, ніяких предметів, заборонених законом, зброї, боєприпасів, знарядь зламу, будь-яких розписок, інших речових доказів, що вказували б на злочинну діяльність чи мали відношення до якоїсь кримінальної справи, знайдено та вилучено не було. Потім, зненацька на видному місці було виявлено невеличкий поліетиленовий пакетик з рослинною речовиною зеленого кольору. Спеціаліст-криміналіст до обшуку не залучався, відбитки пальців рук не виявлялися і не фіксувалися, що вказує на навмисні дії правоохоронців, щодо підкидання заборонених предметів та фальсифікації речових доказів.

Проводячи одночасно 2 обшуки в двох, розташованих по сусідству квартирах, всі 25 осіб постійно пересувалися по території обох квартир та по під’їзду. Проконтролювати понятим та мешканцям квартир, хто з працівників міліції підкинув мішечок з сумішшю було неможливо, адже вони нікого з мешканців квартир та сусідів нікуди не випускали.

В кінці обшуку особи, що проводили обшук незаконно вилучили без запису в протокол,гроші в сумі -5000 грн., комп’ютер – 2584 грн., телевізор – 2000 грн., цифрову камеру – 1300 грн., парфуми та інші речі. На моє запитання біля ліфту, куди несете телевізор, почула у відповідь, що це не телевізор, а комп’ютер, хоча телевізора на місці після обшуку не опинилось.

На момент обшуку в зазначеній квартирі знаходився лише мій племінник Долатов А.А., який не мешкає за даною адресою, не має до цієї квартири ніякого відношення, який спокійно без будь-якого остраху та опору відчинив двері квартири, та був одразу ж збитий з ніг і покладений на підлогу обличчям до низу з закладеними руками за голову.

Обшук знову ж таки проводився з психологічним та фізичним тиском, з наставленою на нього автоматичною зброєю і іншими грубими порушеннями Кримінально-процесуального Кодексу, без складання протоколу. Під час обшуку міліціянти постійно, на національному та релігійному грунті, погрожували племіннику фізичною розправою та кримінальною відповідальністю за зберігання наркотичних засобів. Слід зазначити, що мій племінник є особою релігійною, не палить і алкоголь не вживає взагалі, займається фізичною культурою.
В квартирі знаходилася релігійна література (книги, журнали), придбана в мечеті м.Києва, яка була розкладена на столі на видному місці. Працівники міліції принижуючи національну честь та гідність, релігійність чеченського народу, під час виконання ними службових обов’язків з метою приниження та тиску, демонстративно та цинічно гасили недопалки сигарет в попільничці прямо на книзі молитов, яка є релігійною святинею для нашої родини і всього чеченського народу (додаток фото), що є навмисними діями спрямованими на розпалювання національної та релігійної ворожнечі і ненависті.

В кінці всіх подій, коли працівники міліції покидали приміщення квартир я почала вимагати, щоб вони опечатали та описали квартиру № 70, на що отримала відповідь «А какая разница». В свою чергу працівники міліції намагалися всіляким способом віддати мені ключі від квартири, але я наполягала, щоб вони опечатали квартиру, але квартиру вони так і не опечатали.

Слідчий Нечипорук П.Д. змушений був повернутися до мого помешкання, де він забув свій органайзер (барсетку) в якій стирчали листки аркушів з мастичними відбитками печаток, якими і повинна була опечатуватись квартира № 70. Висновок – навмисно не захотів дотриматись процесуальних норм.
Потрапивши пізніше до квартири я була дуже обурена побаченим - грудою недопалків, які залишили за собою міліціонери в попільничці на книзі з молитвами, та писаннями з Корану, що є одним з найстрашніших гріхів нашої релігії.

На підставі викладеного, від свого імені, імені своїх рідних та близьких, представників нашого народу прошу захисту від свавілля Української міліції, захисту роти потурання прав і свобод представників нашого народу на Україні, захисту від навмисних дій міліції Подільського району м. Києва, спрямованих на розпалювання національної та релігійної ворожнечі і ненависті.

З повагою,

29.12.2011. Т.Х. Ісмаілова