Сповідь постраждалого фермера

Шановні товариші, співгромадяни, колеги-селяни! Хочу розповісти історію про те, як на мене нахрапом «наїхали» можновладці Татарбунарського району, нахабно забрали мій комбайн і вивезли у невідомому напрямку. Сучасною мовою це називають «рейдерське захоплення» чужого майна. Мало того, на мене ж і кримінальну справу завели, ніби то це я шахрайським шляхом заволодів комбайном, який я склав власноручно!

Скажіть, будь ласка, як у нашій країні Україні можна займатися сільським господарством, якщо фермера-одноосібника обкладають з усіх сторін, як вовка червоними прапорцями? Мало того, що податки непідйомні, землю у простих людей зараз хотять знову відібрати, сільськогосподарська техніка коштує більше, ніж уся моя садиба, ще й ділки-шахраї від цього мають неабиякий зиск. А потім держава продовжує на подібних справах гроші заробляти.

Але про все хочу розповісти з самого початку. В 2009 році я придбав комбайн. Усно домовилися з поставщиками, і комбайн привезли трейлером на моє поле. Цим комбайном з мого поля в рахунок авансового платежу було зібрано 32 тони ячменю. Це зерно і ще 40 тис. гривень (тобто, половину заявленої вартості комбайна) забрали представники фірми. Ніякі документи не оформлялися. Чому я був такий довірливий? Бо мені терміново потрібен був комбайн для збирання врожаю! Але після того, як ті люди з грошима і зерном поїхали, комбайн виявився непридатним для подальшого використання. Мені продали купу металобрухту! Довелося його повністю переобладнувати. Я звернувся в центр технічного огляду транспортних засобів, щоб компетентні люди визначили дефекти і склали дефектовочний акт. Після того, як я повністю переобладнав комбайн, довелося його легалізувати, бо насувалися жнива 2010 року. Зважаючи на ту обставину, що більше половини суми я за комбайн вже виплатив, та ще більше вклав у придбання механізмів, апаратури та запчастин для цього комбінованого засобу виробництва, я зважив за необхідне оформити на нього право власності. Суд задовольнив мій позов визнати право власності на новостворене майно. В рішенні суду, зокрема, повідомляється, що позивач «вирішив придбати комбайн для збирання врожаю зернових, але за відсутністю необхідних коштів змушений був зібрати його з технічних вузлів та частин, які купляв у знайомих людей та виготовляв власноручно. В результаті своєї праці та коштів він зібрав комбайн для збирання зернових культур, який повністю відповідає всім нормам та технічним характеристикам». За мною в судовому порядку було визнано право власності, і це рішення ніхто не оскаржував.

Якби я знав, ЩО мені доведеться пережити, я б навіть і не зв’язувався з тими шахраями, які привезли мені старезний, 1967 року випуску іноземний комбайн, нелегально завезений на територію України. Цей комбайн ще не встиг окупити себе, як до мене з’являються люди і вимагають погасити заборгованість. Але ж ми домовлялися, що другу половину вартості я відшкодую після того, як зароблю хоч трохи грошей. А замість того, щоб заробляти, я ще більше вклав коштів, практично створив інший агрегат, і оформив правовстановлюючі документи, бо хотів все зробити по закону! Моя біда, а не вина полягає в тому, що нинішні закони так стрімко змінюються, що їх не те, що виконувати, а й навіть прочитувати немає змоги, бо селянин не читанням законів займається, а тяжко працює на землі і біля техніки. Хіба ж це справедливо, коли зненацька до тебе додому заходять міліціонери, роблять обшук, забирають документи і при цьому навіть не дають ознайомитися зі скаргою на мене! Не отримав я і акт обшуку. А потім приїхав кран, зачепив мого комбайна, погрузив на платформу, і мою власність вивезли у невідомому напрямку! А потім на мене завели кримінальну справу, викликали в район до слідчого, який допитував мене за відсутності адвоката. Далеко не кожен приватний землевласник може дозволити собі таку розкіш, як утримування штатного юриста. Дай Боже, хоча б встигати утримувати землю, доглядати за нею, своєчасно сіяти, обробляти і врожай збирати. І тут – така біда! Приїхали, зробили в хаті обшук, забрали всі оригінальні документи, які стосувалися мого комбайну, дали постанову про порушення проти мене кримінальної справи, підігнали кран і забрали у мене комбайн. І на сьогоднішній день шахрайство вже приписують мені! Я навіть не знаю, до кого вже звертатися, де шукати справедливості? І де шукати мій комбайн? У мене є відомості, що комбайн знаходиться вже за межами району, хоча як речовий доказ мав би зберігатися на місцевому штрафмайданчику».

Про цю біду я розповідаю для того, щоб попередити:

Люди! Пильнуйте! Подібні історії відбуваються зараз по всій Україні, і стосуються не окремо взятого фермера – злочинні дії нинішньої влади стосуються кожного українця! Ми маємо всі гуртом стати на захист наших законних прав. Якщо необхідно – прийти разом до будинку, де відбувається неправедний суд, встати на захист одного фермера, щоб вберегти від свавілля тисячі земляків. Бо сьогодні забрали комбайн, завтра віднімуть землю, а післязавтра змусять батрачити на власній землі на якогось шахрая.

По материалам ord-ua.com