9 мая в Украине официально вводится цензура

498

9 мая сего года набирает силу Закон Украины «Об информации» и Закон Украины «О доступе к публичной информации», принятые Верховной Радой Украины 13 января 2011 года.

Согласно нормы ЗУ «Об информации» предусмотрено право требовать через суд возмещения морального ущерба «якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію». Взыскивать за «некорректные» высказывания будут подконтрольные «обиженным» суды.

Поэтому привлечь журналиста к ответственности и отсудить у него подходящую денежную компенсацию, установленную «обиженными» будет теперь проще пареной репы. Таким образом, честь и достоинство власть имущих будет надежно защищено. В то же время не у многих журналистов после таких судов возникнет непреодолимое желание писать жесткую правду дальше.

Вызывает опасение и законодательно закрепленная норма термина «інформаційна безпека України». Похоже, что это не что иное, как введение цензуры и сворачивание демократии в Украине. О какой такой «информационной безопасности» печется наше правительство? Скорее всего, не желает чтобы подвергалась разглашению информация об их делищах, делах и делишках за пределами нашей страны. Политические преследования оппозиции и неадекватно развернувшихся в стране «реформы», дерибан и коррупция - не лучшие открытые темы.

Одной законодательной нормой припугнули журналистов, другой – ограничили движение информации, как в стране, так и за ее пределами, и все ОК.

Еще одна неприятность для власти – это интернет-ресурсы - и жить мешает, и бороться с ним сложнее, чем с печатными изданиями. Поэтому сделали ход конем - новое законодательство о СМИ не относит Интернет издания к СМИ, а попросту выводит их с информационного поля.

На сегодня чаще Интернет издания являются самым правдивым источником информации в нашей стране, особенно ситуации в самой Украине, и это еще как пугает власть. И такие действия власти объясняются боязнью перед Интернет-ресурсом и сложностью его контроля.

Кроме того, Интернет ресурс не подвластен норме ЗУ «О информации» относительно «інформаційній безпеці України». Ведь Интернет не имеет границ.

Этими и другими нормами законодательства прослеживаются принципы строительства тоталитарного государства – запрети то, что не можешь контролировать, и что может привести к потери власти. Не так давно такой принцип применялся, когда действующая власть законодательно устранила политические блоки от местных выборов.

Аналогично решается вопрос и относительно регистрации печатных изданий, что предусматривается Законом Украины «О печатных средствах массовой информации (прессу в Украине)» относительно усовершенствования регистрации печатных средств массовой информации.

Так из статьи 8 «Право на заснування друкованого засобу масової інформації» исключена норма относительно права учреждения средства массовой информации трудовым коллективам предприятий, учреждений и организаций.

А в статье 12 «Заява про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації» появились дополнительные данные и для регистрации печатного СМИ:
«8) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи – засновника (співзасновників);
9) місцезнаходження редакції та засоби зв’язку;
10) вид за цільовим призначенням;
11) наявність іноземного капіталу в статутному фонді юридичної особи, що підтверджується відповідною довідкою, яку засновник (співзасновники) подає (подають) до реєструючого органу;
12) статус видання (вітчизняне або спільне).»

Это наверное для значительного «упрощения» процедуры регистрации и возможности более жесткого контроля над печатными СМИ. По поводу приоритета печатных СМИ над Интернет-ресурсом Министерство юстиции Украины в пояснениях от 13.04.2011 («Друковані засоби масової інформації: проблеми реєстрації, http://www.nau.kiev.ua/druk.php?name=363276-13042011-0.txt») говорит следующее.

«Сьогодні населення великих міст отримує інформацію, здебільшого з Інтернету чи аудіовізуальних ЗМІ. Тоді, чи залишаються актуальними для споживачів друковані засоби масової інформації: газети, журнали та інші друковані ЗМІ? Чи не будуть витіснені найближчим часом із суспільного споживання традиційні паперові носії масової інформації телебаченням та Інтернетом, новими електронними медіа?

Згідно з даними, наведеними в Аналітичній доповіді Національного інституту стратегічних досліджень "Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості" (2010 рік), за показником рівня готовності до впровадження е-урядування Україна 2010 року не потрапила навіть до перших 50-ти країн рейтингу. Утім, із пострадянських країн у цьому списку присутні лише Естонія (20-те місце) і Казахстан (46-те місце). Згідно з черговим щорічним дослідженням країн щодо активності використання в них інформаційних технологій, проведеним Всесвітнім економічним форумом (World Economic Forum), перше місце в рейтингу, країни, в якому ранжирувані відповідно до "індексу мережної готовності" (Networked Readiness Index 2009 - 2010, NRI)*, зайняла Швеція, а Росія й Україна виявилися відповідно лише на 80-му і 82-му місцях із 134 країн світу.

Погіршення рівня мережної готовності України на тлі загальносвітових показників набуває характеру сталої тенденції, оскільки минулого (2009) року вона посідала 62 місце, позаминулого (2008) - 70-те.»

Согласно официальным данным Госкомсвязи, приведенными тем же Минюстом в своих пояснениях, численность Интернет-аудитории в Украине 1 января 2010 года насчитывала более 15,2 млн. человек, что составляет 1/3 населения нашей страны.

В результате длительного и мучительного анализа Минюст делает следующее заключение: «Враховуючи обмежений доступ більшості населення до Інтернет, друковані ЗМІ, поряд з телебаченням і радіомовленням, залишаються найдоступнішими джерелами масової інформації. Тому, друкованим ЗМІ "вимирання" найближчі роки не загрожує. А от осучаснення відносин в сфері створення і реєстрації друкованих ЗМІ на часі.»

Но Минюст попросту говорит о том, что украинское, впрочем, как и российское общество – это темный, дремучий и забитый народ, который не готов читать Интернет, что приобретает характер «сталої тенденції», поэтому будет читать, смотреть и слушать то, что мы позволим написать, показать и озвучить в печатных изданиях, по телевидению и радио. И разве более трети населения не имеют право открыто пользоваться Интернет-ресурсом.

Но не такой он уж и темный и дремучий народ, уж Чехова от Шевченка отличить сможем, и елку с сосной не перепутаем. А может быть нашей власти и хочется, чтобы мы были такими же темными и невежественными, тогда и управлять нами было бы легче, и спалось бы им поспокойнее.

С другой стороны, если власть на каждом углу заявляет, что мы идем в Европу и строим современное европейское государство, так и нужно стремиться к развитию общества и образованности своего народа, а не гордиться «сталими тенденціями». А то такими темпами, скоро дойдем и до того, что Интернет вообще будет по паспорту, как в некоторых тоталитарных странах мира.

uainfo.org