Журналістське розслідування без сенсації: «Презумпція невинуватості для міліції»

Обновлено Сен 2, 2011

Журналістське розслідування. Цікавий жанр, перед усім, через безмежну різноманітність існуючих форм і методів реалізувати себе у ньому. Він популярний у читача і затребуваний у редактора, у ньому працюють через ідейні міркування і на замовлення, для одних - він засіб досягнення справедливості, а для інших отримання гонорару, хтось робить з нього літературний витвір, а інші, особливо не заморочуючись стилістикою, просто зливають отриманий компромат.

Як і кожний жанр, він має свої традиції й кліше а тому журналістське розслідування - це завжди епатаж із зведеною до мінімуму етичною складовою: воно із задоволенням вимітає сміття з хати, зриває маски, витягує із шаф скелети, перевертає брудну білизну своїх «героїв», чим нищить їх репутацію та викликає обурення й звинувачування в упередженості. Тому для одних «акул пера» – це кращий спосіб заявити про себе, для інших – ефектна манера подачі матеріалу, а для когось - захоплююча, а іноді і небезпечна гра у детектива.

Наведений нижче матеріал виключення з правил. Він не є сенсаційним і у ньому не має викриття корупційних схем чи майнових афер можновладців, фота їх палаців і коштовних автівок, зйомок у саунах, скандальних інтерв’ю або інших, властивих для журналістського розслідування, «перчинок». Його «герої» - звичайні міліціонери з периферії, співробітники ДАІ, які провели затримання водія так, що він опинився у лікарні. Як на сьогодні, це не скандал і, погодьтеся - якось непомітно ми вже звикли до подібних випадків і такі факти, у кращому разі, поміщуються на задвірках газетних шпальт. Іноді на них так же буденно реагує міліція, обмежуючись стислим «під час службового розслідування наведені у дописі факти свого підтвердження не знайшли». Будемо відвертими - міліцейська жорстокість поступово стала для нас ординарною і прозаїчною справою.

Проте, головна мета цього журналістського розслідування – не чергова спроба привернути увагу суспільства до проблеми насильства у правоохоронних органах. Це, безперечно, необхідно, але не менш важливо задуматися – чому офіційні розслідування випадків побиття громадян міліціонерами не доходять до свого логічного кінця – покарання винних? Чому здорова людина, після відвідування райвідділу або спілкування з міліціонерами, раптом перетворюється у інваліда, а винних у цьому знайти не вдається? Відповідні органи стверджують - важко довести вину правоохоронців. Тоді виникає ще одне питання - чому так?

Зрозуміло, що співробітники міліції рідко зізнаються у нанесенні тілесних ушкоджень затриманому, а використання методів видавлювання зізнання на допитах «третього ступеню» до правоохоронців, на відміну від пересічних громадян, не застосовується. Таким чином виникає необхідність у зібранні доказів – фактичних даних, які, у своїй сукупності, підтвердять вину співробітників міліції. Ось тут і з’являється головна проблема – а як оцінюються ці зібрані докази.

В Україні, на відміну від європейських країн, тягар доведення вини правоохоронця у побитті чи катуванні, зазвичай, покладається на потерпілого - саме він мусить довести «міліціонери мене били», а не правоохоронці спростувати таке твердження. Це не просто, адже жорстокі дії стосовно громадян здійснюються в умовах неочевидності – за відсутністю свідків, у закритих для сторонніх очей службових кабінетах, з поясненням оточуючим «затримуємо злочинця». А при спонтанних випадках проявів міліцейської жорстокості, правоохоронці, отямившись через певний час і розуміючи можливі наслідки, роблять все можливе для знищення доказів своїх злочинних дій, чинять тиск на випадкових свідків, фальшують документи з єдиною метою - унеможливити доведення своєї неправомірної поведінки. І в умовах існуючого на сьогодні в прокуратурі підходу до оцінювання винуватості міліціонерів у чиненні насильницьких дій, коли суперечливі факти та протиріччя у показах свідків трактуються виключно на користь міліціонерів, а непрямі докази їх вини взагалі не приймаються до уваги, це дозволяє правоохоронцям досягнути бажаної цілі та уникнути відповідальності за вчинене.

Результати цього журналістського розслідування я вирішив оформити у вигляді ВИСНОВКУ (складанням такого документу завжди завершується офіційне розслідування), у якому не буде емоційного навантаження, красивих порівнянь, пафосних гіпербол і метафор. Просто сухе, свідомо бюрократичне викладення фактів – саме у такому вигляді їх оцінює прокуратура.

ВИСНОВОК

за результатами журналістського розслідування по факту отримання тілесних ушкоджень громадянином Близнюком Володимиром Васильовичем

20.08.2011 до Асоціації УМДПЛ із скаргою на спричинення тілесних ушкоджень співробітниками міліції звернувся громадянин України Близнюк Володимир Васильович, 07.03.1970 року народження, уродженець та житель с. Лозоватка Шполянського району Черкаської області, одружений, інвалід ІІ групи.

Проведеним розслідуванням з виїздом на місце події, встановлено :

За твердженнями потерпілого Близнюка В.В., 23.07.2011, приблизно о 6 годині ранку, він, разом з трьома своїми знайомими, на автомобілі ВАЗ-2105 державний номер СА 3729ВС прибув у приватних справах до м. Шпола Черкаської області. За кермом транспортного засобу перебував Близнюк В.В., який здійснював керування на підставі доручення від власника автомобіля – свого племінника Карого Ігора Ростиславовича.

Близнюк В.В. припаркував автомобіль на стоянці поблизу центральної площі міста Шпола, але до нього підійшов інспектор ДПС Шполянського відділення ДАІ прапорщик міліції Мартинюк С.А. та у категоричній формі зажадав від Близнюка В.В. переїхати в інше місце, оскільки автомобіль, на думку працівника міліції, буде заважити прибиранню прилеглій до площі території.

Близнюк В.В. виконав цю вимогу і переїхав на інший бік площі, з’їхав з проїжджої частини і зупинив автомобіль на будівельному майданчику по вулиці Таранця. Через декілька хвилин після цього до нього знову під’їхав прапорщик Мартинюк С.А. і заблокував можливість руху автомобіля Близнюка А.В. своїм службовим автомобілем. Вийшовши з нього, інспектор ДПС Мартинюк С.А., з слів потерпілого, заявив: «Скільки я буду за тобою ганятися?!» та у некоректній формі повідомив, що за його інформацією на автомобілі ВАЗ-2105 д.н. СА3279ВС здійснюється перевезення наркотичних речовин, після чого вчинив спробу провести огляд салону автомобіля.

Близнюк В.В., розуміючи серйозність висунутих звинувачень, повідомив співробітнику міліції, що він керує автомобілем по дорученню і запропонував Мартинюку С.А. викликати на місце події власника транспортного засобу – гр. Карого І.Р., до прибуття якого огляд автомобіля не проводити.

Інспектор ДПС зустрів цю пропозицію з обуренням, певний час ще наполягав на необхідності проведення огляду, а потім по мобільному телефону викликав після до місця конфлікту начальника Шполянського відділення ДАІ майора міліції Петрова В.М.

Останній також почав наполягати на проведенні огляду автомобіля Близнюка В.В. та , після нетривалої телефонної розмови з невстановленим абонентом, заявив, що вказаний транспортний засіб по обліках ДАІ рахується викраденим. Після цього працівники міліції знову зробили спробу проникнути до салону автомобіля та оглянути його.

Близнюк В.В. категорично заперечив саму можливість перебування автомобіля в угоні і ще раз звернувся до правоохоронців з проханням викликати на місце події власника автомобіля. Враховуючи те, що працівники міліції не відреагували на його прохання, Близнюк В.В. почав заважати їм у проведенні огляду – зачиняв двері транспортного засобу та ставав на шляху міліціонерів.

У подальшому, з слів Близнюка В.В., майор міліції Петров В.М. несподівано вдарив його рукою по голові, після чого обидва працівники ДАІ взялися наносити Близнюку В.В. удари руками й ногами по тулубу і збили з ніг. Близнюк В.В. почав звати на допомогу, але міліціонери затулили йому рота, перевернули на спину і, викручуючи руки, наділи наручники. Наступних подій Близнюк В.В. не пам’ятає, оскільки від болю втратив свідомість і прийшов до тями вже у лікарні.

Внаслідок таких дій Близнюк В.В. був доставлений у важкому стані до реанімаційного відділення Шполянської районної лікарні. Працівники зазначеної медичної установи пояснили, що його непритомного привезли до приймального відділення співробітники міліції.

Відповідно до виписки з історії хвороби №412 Шполянської районної лікарні, Близнюку В.В. був поставлений діагноз (мовою оригіналу): «Тяжёлая закрытая черепно-мозговая травма. Ушиб головного мозга? Отёк головного мозга. Кома 2-3 степени. Ушиб мягких тканей головы. Ссадины левого лучезапястного сустава. Перелом шиловидного отростка левой лучевой кости. Алкогольная интоксикация. Эпилепсия с редкими приступами. Неврологический статус: Коматозное состояние»

Отримати пояснення від майора міліції Петрова В.М. та прапорщика міліції Мартинюка С.А. не представилося можливим, оскільки на час проведення розслідування вони, за повідомленням тимчасово виконуючого обов’язки начальника Шполянського ВДАІ капітана міліції Недопаса В.В., перебувають у відпустці. Сам Недопас В.В. проінформував, що про обставини цього інциденту йому нічого не відомо, оскільки на місці події його особисто не було.

Разом з тим, встановлено, що на Близнюка В.В. 26.11.2011 був складений адміністративний протокол за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп’яніння), який направлено для розгляду і прийняття рішення у Шполянський районний суд.

Можливо відмітити, що капітан міліції Недопас В.В. перешкод проведенню журналістського розслідування не чинив та під час спілкування повністю виконував вимоги наказу МВС України від 23.03.2010 №88 «Про вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ з засобами масової інформації».

Враховуючи неможливість проведення опитування співробітників міліції Петрова В.М. та Мартинюка С.А., як іншої сторони інциденту, позицію міліції щодо його причин було встановлено шляхом вивчення відповідних документів.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.07.2011, який на Близнюка В.В. склав один з учасників події інспектор ДПС Мартинюк С.А., 23.07.2011 о 7 годині 30 хвилин ранку Близнюк В.В. «керував автомобілем ВАС2105 державний номер СА 3729ВС в м.Шпола по вул. Таранця у стані алкогольного сп’яніння. Огляд проводився у мед закладі».

Пояснення працівників міліції щодо обставини затримання Близнюка В.В. зафіксовані у виписці з історії хвороби №412, де вказується (мовою оригіналу): «Со слов работников милиции выпивал всю ночь в баре «Владимир», потом «убегал» на машине. Когда задержали, оказывал сопротивление, документы предъявил не сразу. Одели наручники. По дороге в больницу потерял сознание».

Таким чином, можливо визначити версію міліції: « 23.07.2011 о 7.30 Близнюк В.В. був затриманий не в зв’язку з підозрою у перевезенні наркотиків чи викраденням транспортного засобу, а за керування автомобілем у стані сп’яніння внаслідок довготривалого вживання алкоголю у барі «Володимир». Близнюк В.В. намагався втікти від працівників ДАІ, використовуючи для цього транспортний засіб та чинив правоохоронцям опір при затриманні, в зв’язку з чим до нього були застосовані наручники. Під час перевезення до лікарні втратив свідомість»

Проте, проведеним розслідуванням встановлено ряд фактів, які, як прямо, так і побічно, вказують на неправдивість міліцейської версії обставин події, що дає підстави вважати – ця версія висунута правоохоронцями виключно з метою уникнення відповідальності за нанесення Близнюку В.В. тілесних ушкоджень.

Слід зазначити, що потерпілий Близнюк В.В. не визнав факт свого перебування у барі «Володимир» 23.07.2011 і вживання у ньому алкогольних напоїв, а також повідомив, що через хворобу (епілепсія) він взагалі уникає від вжитку спиртного та вказав на сумнівність міліцейського твердження про перебування у нетверезому стані будь-якої людини у такий ранішній час.

Сестра потерпілого Близнюка В.В. - Кара Л.В. підтвердила, що її брат уникає від зловживання спиртним через стан здоров’я і 22-23.07.2011 він був тверезим.

Власник автомобіля - громадянин Карий І.Р. також повідомив, що Близнюк В.В. до вживання алкоголю не схильний, а у противному випадку він не надав би йому можливість користуватись своїм транспортним засобом.

Так як вказані особи перебувають з Близнюком В.В. у родинних стосунках, що не виключає їх упередженості, під час розслідування здійснено аналіз інших матеріалів та фактів, на підставі яких потерпілого було висунуто звинувачення у керуванні транспортним засобом в нетверезому стані.

Працівниця бару «Володимир» міста Шпола, яка обслуговувала клієнтів закладу 22 та 23.07.2011, повідомила, що не знає Близнюка В.В. та також категорично заперечила факт його перебування у барі «Володимир» у вказаний проміжок часу й проінформувала, що заклад працює лише до 2 годин ночі.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 26.07.2011, складеному інспектором ДПС прапорщиком міліції Мартинюком С.А. на Близнюка В.В. вказано, що огляд останнього проведено у медзакладі

Як підтвердження факту отримання від медиків висновку про перебування Близнюка В.В. у стані сп’яніння, до протоколу був доданий лист Шполянської районної лікарні до місцевої прокуратури про те, що 23.07.2011 о 8.30 хвилин Близнюк В.В. був доставлений до медустанови з діагнозом «…Алгокольна інтоксикація».

Під час розслідування з"ясовано, що після доставляння Близнюка В.В. до вказаного медичного закладу, у нього було взято кров на аналіз вмісту алкоголю, але, з незрозумілих причин, діагноз «Алкогольна інтоксикація» був поставлений медиками і вписаний до історії хвороби одразу після доставляння Близнюка В.В. до приймального відділення і не на підставі результатів аналізів, а виключно через запах спиртного з рота. Слід зауважити, що лікарі не мали можливості навіть оцінити адекватність поведінки доставленого, оскільки Близнюк В.В. перебував у непритомному стані.

Хіміко–токсикологічне обстеження відібраної крові, яке було проведено Черкаським обласним наркологічним диспансером, виявило у крові Близнюка В.В. етиловий спирт у концентрації 0, 50 проміле.

Вказана концентрація є приблизним еквівалентом прийому особою чоловічої статі 50 грамів горілки, 200 грамів вина або 500 грамів пива, і, для її оцінювання згідно медичних методичних вказівок в Мінздраву СРСР від 03.07.1974, використовується наступна орієнтовна схема:

- відсутність впливу алкоголю – до 0, 5 проміле;

- легка ступінь сп’яніння – від 0, 5- 1, 5 проміле.

Слід зауважити, що концентрація у 0, 5 проміле в крові може мати місце, коли кров для аналізу відбиралась у людини, яка нещодавно вживала кефір, квас, безалкогольне пиво або приймала певні лікарські засоби.

Таким чином, поставлений Близнюку В.В. діагноз «алкогольна інтоксикація», під яким слід розуміти отруєння організму хворого через вживання надмірної дози алкоголю, вірогідно є помилковим, але саме цей діагноз був використаний міліцією, як підстава для притягнення Близнюка В.В. до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані сп’яніння та направлення відповідного протоколу до суду.

Подібні, але вже не медичні, а правові порушення, були виявлені під час ознайомлення з адміністративною справою, заведеною на Близнюка В.В. співробітниками Шполянського відділення ДАІ по факту керування останнім транспортним засобом у стані сп’яніння.

Привертає увагу той факт, що Близнюк В.В. не підписував складений на нього адміністративний протокол, копії протоколу не отримував і стверджує, що взагалі не знав про наміри міліції притягнути його до адміністративної відповідальності (копія адміністративного протоколу та доданих до нього матеріалів була отримана у Шполянському районному суді під час розслідування).

Інспектором ДПС прапорщиком міліції Мартинюком С.А. у протоколі зроблено запис «від підпису відмовився у присутності свідків», але установчі дані цих свідків (прізвища, ім’я та по батькові) у протоколі не зазначені. При надсиланні протоколу з ДАІ до Шполянського районного суду, до нього були додані пояснення чотирьох осіб, але ці пояснення не свідчать про відмову Близнюка В.В. підписати протокол.

По-перше – пояснення відбирались по суті нібито скоєного Близнюком В.В правопорушення і у них взагалі не вказується про те, що інспектор ДПС Мартинюк С.А. склав адміністративний протокол і пропонував Близнюку В.В. його підписати.

По-друге – пояснення у свідків відбирались 23.07.2011 безпосередньо на місці конфлікту, а сам протокол був складений на потерпілого пізніше - 26.07.2011. Таким чином пояснення від 23.07.2011 не можуть бути залучені до протоколу, як доказ відмови його підписання правопорушником.

Слід зауважити, що пояснення від всіх чотирьох свідків написані одним нерозбірливим почерком, у поясненнях взагалі не проставлена дата їх написання та хто саме з працівників міліції ці пояснення відібрав.

Особливістю пояснень є те, що у трьох з них присутні записи, згідно з яким співробітники ДАІ нібито пропонували Близнюку В.В. пройти медичне обстеження, але він від цього відмовився. У написанні вказаних формулювань є одна спільна особливість – вони вписані у самому кінці пояснення і буквами, значно меншими, ніж весь інший текст. Таким чином є підстави вважати, що у пояснення свідків ці записи були внесені пізніше і, вірогідно, без відома осіб, які писали пояснення.

Невручення Близнюку В.В. копії складеного на нього адміністративного протоколу та не роз’яснення йому при цьому його прав, є грубим порушенням нормативно-правових актів України, у тому числі статей 254, 257, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 4.1. Інструкції, затвердженої наказом МВС від 26.02.2009 №77.

Можливо вказати і на те, що Близнюк В.В. звинувачений у керуванні транспортним засобом у стані сп’яніння , незважаючи на те, що на час прибуття інспектора ДПС Мартинюка С.А. автомобіль перебував на площадці поза межами проїжджої частини

Припущення про те, що вказані порушення допущенні міліціонерами через незнання вимог нормативно-правових актів малоймовірно, оскільки співробітники ДПС у системі професійної підготовки вивчають положення адміністративного кодексу України та відомчих документів (при цьому їх увага акцентується саме на порядку складання адміністративних протоколів) та щорічно здають відповідні заліки із знання їх вимог.

Однобічна спрямованість перерахованих вище порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності свідчить про те, що вони, вірогідно, вчинені інспектором ДПС Мартинюком С.А. для позбавлення Близнюка В.В. можливості належним чином організувати та забезпечити свій захист під час розгляду адміністративної справи у суді. В свою чергу є очевидним той факт, що визнання Близнюка В.В. винним у судовому засіданні, призведе до обґрунтування та виправдання застосування до нього співробітниками міліції сили.

Під час розслідування були вивчені мотиви та обставини застосування співробітниками ДАІ до Близнюка В.В. фізичної сили і спецзасобу наручники.

За твердженням потерпілого, справжньою причиною застосування до нього фізичної сили стала відмова Близнюка В.В. надати можливість міліціонерам оглянути його автомобіль.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міліцію», співробітники мають право застосовувати фізичну силу виключно для подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції. Співробітники Шполянського відділення ДАІ, в порушення вимог вказаної статті, застосували до Близнюка В.В. силу за відсутності обох виділених у тексті умов.

Міліціонери вимагали від Близнюка В.В. надати їм можливість здійснити огляд транспортного засобу мотивуючи спочатку тим, що він «підозрюється у перевезенні наркотиків», а у подальшому - «перебуває в угоні».

Надаючи правову оцінку діям міліціонерів, слід зазначити, що згідно із статтею 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення у них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Відповідно до Постанови ВСУ від 28.03.2008 N 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», автомобіль слід вважати «іншим володінням особи».

Вказана теза також закріплена і у статті 190 Кримінально-процесуального кодексу України, яка дозволяє проведення огляду «іншого володіння особи» без відповідної постанови суду лише у виняткових випадках, пов’язаних з рятуванням життя людей, майна або безпосереднім переслідуванням злочинця чи за письмовою згодою володільця.

Відповідно до статті 191 КПК України, огляд проводиться слідчим у присутності не менше двох понятих.

Жодна з перерахованих умов співробітниками Шполянського відділення ДАІ виконана не була, а тому їх вимоги про надання можливості провести огляд автомобіля є незаконними і, за певних обставин, утворюють формальні ознаки злочину, передбаченого частиною 2 статті 162 Кримінального кодексу України, відповідно до якої незаконне проникнення службовою особою до іншого володіння особи, проведення в ньому огляду чи обшуку караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Слід зазначити, що твердження працівників Шполянського відділення ДАІ про те, що автомобіль, яким керував Близнюк В.В., «перебуває в угоні» є свідомо неправдивим, оскільки власник автомобіля гр. Карий І.Р. повідомив, що жодної заяви з цього приводу він не писав.

ВИСНОВОК

Проведеним розслідуванням з виїздом на місце події, встановлено :

Важливим є і те, що застосування сили співробітниками міліції визнається законним, якщо це є відповіддю на застосування правопорушником сили щодо правоохоронців. В той же час, Близнюк В.В. чинив перешкоди протиправним намірам співробітників ДАІ проникнути до автомобіля без застосування сили щодо них – закривав двері у транспортний засіб, ставав на шляху працівників міліції тощо і саме правоохоронці, за поясненнями свідків, виступили у якості ініціаторів силового розвитку конфлікту.

Необхідно вказати, що співробітники міліції застосували щодо Близнюка В.В. фізичну силу не тільки безпідставно, а і з очевидним перевищенням її необхідного порогу. Стаття 12 Закону України «Про міліцію» чітко вказує « у разі неможливості уникнути застосування сили, вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушника».

Навіть при необхідності застосування фізичної сили до Близнюка В.В., співробітники Шполянського відділення ДАІ, маючи чисельну перевагу, мали використовувати щодо нього певні прийоми затримання, проте це затримання звелося до елементарного побиття Близнюка В.В. – нанесення ударів по голові та вразливим точкам тулубу.

Таким чином, з правової точки зору дії працівників Шполянського відділення ДАІ стосовно Близнюка В.В. можуть кваліфікуватися не як обґрунтоване застосуванням сили у рамках чинного законодавства, а як нанесення Близнюку В.В. тілесних ушкоджень середньої тяжкості ( з урахуванням характеру отриманих потерпілим травм та періоду перебування у медичних установах на лікуванні).

Крім цього, майор міліції Петров В.М. та прапорщик міліції Мартинюк С.А. тривалий час не вживали заходів по наданню медичної допомоги Близнюку В.В., який перебував у безпорадному стані. Відповідно до статті 12 Закону України «Про міліцію» у випадку, коли застосування правоохоронцями сили призвело до завдання шкоди здоров’ю громадянина, міліція зобов’язана надати необхідну допомогу потерпілим у найкоротший строк.

Незважаючи на те, що після затримання Близнюк В.В. вочевидь перебував у важкому та непритомному стані, співробітники Шполянського відділення ДАІ бригаду швидкої медичної допомоги на місце події не викликали, за свідченнями очевидців наручники з нього не зняли і доставили Близнюква В.В. до Шполянскої районної лікарні лише о 08.30, приблизно через 1 годину після втрати ним свідомості.

Найбільш показовими є пояснення свідка подій гр. Сараніна Д.В., яки вказав на безпідставність застосування до Близнюка В.В. фізичної сили, необґрунтовану жорстокість дій співробітників міліції, несвоєчасне надання потерпілому медичної допомоги, чинення тиску на очевидців події з метою отримання від них виправдувальних для міліції свідчень.

Крім цього, лікар Шполянської районної лікарні підтвердив, що Близнюк В.В. був доставлений до медичного закладу з очевидними слідами побиття.

Ще один з очевидців події - гр. Карий І.П. зазначив, що на одязі працівників міліції була кров.

Під час розслідування також було встановлено, що після поміщення Безуглого В.В. до Шполянської районної лікарні, зник його одяг, у якому потерпілий був доставлений до медичного закладу і на якому, вірогідно, були сліди крові потерпілого, що могло би бути одним з речових доказів його побиття. Працівники медзакладу повідомили, що одяг Близнюка В.В. вони викинули через його забрудненість у бак для сміття.

В свою чергу сестра потерпілого гр. Кара Л.В. стверджує, що вона намагалася у цей же день знайти одяг у вказаному місці з метою його пред’явлення у подальшому, як доказу побиття брата, але на смітнику одяг був відсутній.

Крім цього, сестра Близнюка В.В. – гр. Кара Л.В. стверджує, що співробітники міліції, можливо, використовують свої неслужбові зв’язки з метою уникнення відповідальності за нанесення її брату тілесних ушкоджень.

На підставі вищевикладеного, вважаю :

Сукупність зібраних під час проведеного журналістського розслідування фактичних даних може свідчити про те, що саме співробітники Шполянського відділення ДАІ майор міліції Петров В.М. та прапорщик міліції Мартинюк С.А були ініціатору конфлікту з Близнюком В.В., під час якого жорстоко побили останнього, внаслідок чого Близнюк В.В. отримав тілесні ушкодження.

У подальшому, розуміючи протиправність своїх дій та маючи за мету уникнути відповідальності, співробітники міліції, з використанням свого службового становища, зробили спробу спотворити обставини конфлікту, представивши Близнюка В.В. у службових документах, як порушника адміністративного законодавства, який, через своє небажання бути притягнутим до відповідальності за вчинене правопорушення, не виконував законні вимоги правоохоронців та чинив їм фізичний опір.

Таке зміщення акцентів, на думку працівників міліції, повинно свідчити про законність застосування ними сили до Близнюка В.В. та призвести до визнання необхідними, вимушеними й правомірними їх безпідставно жорстокі дії щодо потерпілого.

P.S. Скажу одразу - інспекція з особового складу (міліцейський орган розслідування випадків вчинення злочинів правоохоронцями) вряд чи збере більше доказів – співробітники ДАІ будуть наполягати на обґрунтованості застосування ними сили до Близнюка В.В. чи взагалі заперечувати цей факт, свідки події інших коментарів не дадуть, а документи під час нашого журналістського розслідування зібрані у достатньому обсязі.

І прокуратура, отримавши від інспекції з особового складу аналогічний висновок, вряд чи порушить кримінальну справу, посилаючись на протиріччя у показах міліціонерів й потерпілого, недостатність доказів вини правоохоронців, неможливість відтворення реальної картини події, а таким чином і встановлення істини.

Так буває завжди, коли на співробітників міліції поширюють «презумпцію невинуватості», якою, перед усім, повинні бути захищені цивільні особи, які мають справу з правоохоронцями. І так набагато простіше всім – міліції, інспекції, прокуратурі. Всім, крім нас – звичайних громадян, які постійно вимушені доводити владі своє право на існування, а не спокійно жити у цій країні.

Проте, процес кримінально-процесуального доказування - це не тільки дослідження фактичних обставин справи, а і процес логічного мислення. І читач має можливість примірити на себе мундир прокурора, проаналізувати та оцінити викладену інформацію, а потім, за власним внутрішнім переконанням, зробити свій висновок «Винні міліціонери чи ні»

По материалам umdpl.info

скандал