ЗГАДУЮЧИ ЦАРЯ СІЗІФА

Жив собі колись такий давньогрецький, тобто античний цар Сізіф Старі люди, мабуть його ще пам’ятатють..Заняття царя часто полягало в тому, щоб голими руками закочувати на гору важкий камінь
І всякий раз, коли Сізіф досягав зі своїм каменем гребеня гори, той виривався з рук і скочувався назад. Цар біг за ним вниз і вкочував знову на гору. Ось він якось докатив цей камінь, бачить – на гребені стоїть чиновник одного з царських міністерств і записує йому результати сходжень.
- Незвичайно !- сказав Сізіф. Камінь, звісна річ, вирвався та він побіг за ним. Відтоді, тільки він закочував свій камінь, так щоразу усе більше дивувався. На гребені гори ставало більше змін. Спочатку був один чиновник, потім їх стало три, а потім з’явилося кілька міністерств з численним штатом, щоб аналізувати і рахувати Сізіфові сходження. Цар навіть розплакався від щастя, стільки людей отримали роботу…В черговий раз, коли він закотив камінь на вершину, то й охнув від подиву. Оце так ! З’явилося чимало урядових будинків, національний банк, філіал парламенту(народних зборів) та інші установи. Як потім доповіли царю його таємні, довірені шпигуни величезні суми грошей з держбюджету під виглядом згаданої царевої зайнятості, чиновники почали використовувати для власного збагачення та ще й хто спромігся купувати землі та будинки в інших царствах. А щоб поповнювати разграблену царську казну, бідолашному народові підняли податки і сплату за проживання у будинках і користування водою, а також за те, що вони ходять по землі й купаються в річках. Цар збагнув, от що буває, коли не займатися реально справами держави і не дбати про свій народ. Зібравши таємну нараду з вірних високоповажних підданих, Сізіф запитав: « А куди ж дивиться генеральна прокуратура і верховні судді?..У відповідь почув: « а верхівка цих царських органів така ж сама, як і корумпованої чиновницько-парламентської системи, що й створює можливість для колової поруки та подальших зловживань, пограбування народу і царського держбюджету». Сізіф обімлів. Витер піт з чола, терміново викликав писарів , і своїми указами наказав: 1. Терміново зачинити кордони царства для всіх громадян, да так, щоб ніхто не зміг нікуди збігти. Розставити справних лучників на горах, щоб при необхідності стріляли вогеними стрілами у будь-кого, хто намагатиметься вилітіти з царства на великих орлах чи драконах. 2. Провести розслідування щодо незаконного збагачування чиновників та парламентарів, причому не робити ніяких послаблень щодо їх недоторканості. Винних у великій шкоді державі негайно заарещтувати і посадити у каземати. Усе їх майно конфіскувати. 3. Утворити народні трибунали, щоб на публічних судових слуханнях провести засідання щодо чиновницьких злочинів проти народу та держави…І знаєте, упродовж досить короткого часу, Сизіф навів порядок у своїй державі. А далі знову зайнявся своєю справою із вкочуванням каменю на гору. Ось така антична історя. Звісно, дехто може зауважити, що я це все вигадаав. Можливо, дещо й так, вигадав. Але здається, що хай і вигаданий у чомусь спогад про Сізіфа колись і нам може у чомусь бути корисний.

Александр Борщевский