Як чиновники ризикують кар’єрою заради дітей

401

Сотні службовців нижчої ланки, які відповідають за організацію харчування в дитячих навчальних закладах, стали заручниками недосконалого тендерного законодавства. На сьогодні проведення відкритих торгів в середньому займає два місяці. У разі, якщо від учасників з вищою ціною надійдуть скарги до компетентних органів, замовник має шанс ніколи не отримати товар. Тому, перед відповідальними особами постає дилема: провести відкриті торги відповідно до букви закону без впевненості у вчасності поставки харчів, і тим самим ризикуючи отримати на своє прізвище скарги в прокуратуру від батьків голодних дітей. Або не проводити конкурс, встановити очікувану вартість на рівні 90 – 99 тис. гривень, і тим самим наразити себе на неприємні розмови з представниками контролюючих органів. Скорочувати строки процедури чиновники відмовляються. Відповідно до чинного законодавства така можливість є при одній умові – не може бути скорочена процедура внаслідок бездіяльності замовника. Тобто, для того, щоб скоротити торги, потрібно підготувати факти нагальної потреби у закупівлі, які виникли НЕ через провину відповідальної особи. Як відомо існують інші процедури, якими б могли скористатися чиновники, але профільне Міністерство економічного розвитку і торгівлі ще не підготувало ряд нормативно-правових актів необхідних для введення в дію електронних майданчиків. Закупівлі за рамковими угодами відносно нові, дійсні з літа 2012 року, і тому не встигли набути широкої популярності.

Проблема № 1. Чиновники-освітяни змушені уникати проведення відкритих торгів, через розтягнутість у часі. Як наслідок, ризикуючи власними посадами, держслужбовці вдаються до хитростей. Відповідно до статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» відкриті торги необхідно проводити, якщо очікувана вартість товару(яку замовник визначає самостійно) становить 100 тисяч гривень або більше. Якщо визначена вартість менше 100 тисяч, тоді замовник не проводить торги, а власноруч визначає постачальника. Така процедура називається «підпорогові» закупівлі. У 5-ти областях із 64 конкурсних комітетів управлінь, відділів у сфері освіти та шкіл, підпорогові закупівлі виявлені у 46(71,9%). Варто відзначити, що моніторинг охопив всі регіони України. У Волинській області середня сума «підпорогових» на один орган освіти складає більше 500 тис. гривень. На Донеччині - 456 тис. гривень. В Харківській області - 410 тис. гривень. В Криму – 242 тис. гривень. На Сумщині – також близько 242 тисячі. Таким чином, сума підпорогових закупівель, по яким не проводили торги на одну область може сягати десятки мільйонів бюджетних коштів.

Проблема № 2. Якість та ціна за одиницю товару залежить від суб’єктивного фактору. Більше половини придбаних товарів під час підпорогових закупівель - продукти харчування. Під час проведення відкритих торгів, замовник має юридичні механізми для перевірки у постачальника необхідного обладнання та умов для зберігання-транспортування товару. Але, при підпорогових закупівлях такі механізми відсутні. Фактично, службовець отримує лише копії документів про якість товару. Організація харчування у дитячих навчальних закладах - справа тонка. Продукти перевіряються пост-фактум, т.я. не кожен замовник має власну лабораторію. Таким чином, харчування і здоров`я кількох тисяч дітей опиняються в залежності від особистої відповідальності замовника.

На останок варто відзначити, що підпорогові закупівлі, не містять конкурентну складову. Якщо при відкритих торгах, зазвичай, перемагає нижча ціна, то під час підпорогових закупівель замовник сам вирішує, у кого на ринку ціна є найнижчою.

Рішення проблем. Підпорогові закупівлі хоч і вимушене явище, але необхідне. На комплексне вирішення проблем у тендерному законодавстві України потрібен час. Тому, доки в коридорах профільного міністерства тривають узгодження і напрацювання нових проектів, вирішенням проблеми могло б стати зобов’язання замовників публікувати звіти про закупівлі до 100 тис. гривень із вказаною ціною за одиницю товару(чи інший розрахунок для плослуг). Таким чином, і роль суб’єктивного фактору зменшиться під контролем громадськості, і державні службовці матимуть конкретні документи для перевірок компетентних органів.

В Україні триває «Всеукраїнська ініціатива за чесні державні закупівлі в системі освіти».
Проект фінансується Європейським Союзом.

Канєвський Гліб