Вибори-2012. Закупівля в одного учасника?

Подолання 5-відсоткового бар’єру чи комфортний розрив між Партією регіонів і «Батьківщиною» на парламентських виборах можна забезпечити придбанням трохи більше мільйона голосів виборців. Бюджет закупівлі складе 200-250 мільйонів гривень, підрахував в інтерв’ю «Нашим Грошам» голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко.
Ніщо так не вимотує як очікування. Уже майже рік влада грає з усіма бажаючими отримати «корочки» нардепа в кішки-мишки.
Мінюст написав законопроект про вибори, який повертає Україну в часи кучмівської змішаної системи, коли Верховна Рада формувалась наполовину із партійних списочників, половина – із мажоритарників, які потім ставали гарматним м’ясом для провладної більшості.

Тож кандидати домовляються про дозволи на балотування в різних кабінетах, обговорюють прайси на прихильність влади. Але законопроект, навіть отримавши більш-менш схвальні відгуки від Венеціанської комісії, і нині там. Тобто ніде.
На думку «Наших Грошей», така ситуація довкола розпилу багатомільйонних бюджетів пов’язана з тим, що особисто Віктор Янукович просто вирішив потримати в тонусі весь політикум, поки він вирішує більш нагальні проблеми в трикутниках Вашингтон-Москва-Брюссель та Вітя-Юля-Вова. А коли цей морок розвіється, він обов’язково повернеться обличчям до проблеми: або чисто пропорційна система, як це було в останні роки, або відродження мажоритарки у тому чи іншому вигляді.
Цей вибір дуже чітко формулюється в тендерних термінах.
Чиста пропорційка – це чиста «закупівля у одного учасника». Свої пропозиції по вибору підрядника може надавати будь-хто, але підписувати обґрунтування буде голова конкурсного комітету. Тож набір прізвищ у виборчому списку залежатиме саме від нього.
Змішана система з використанням мажоритарників – це відкриті торги з пов’язаними учасниками. До Януковича буде приходити купа радників, кожен з яких вже матиме попередню угоду про співпрацю зі своїм кандидатом на тому чи іншому виборчому окрузі, підкріплену відповідним забезпеченням конкурсних торгів. У цьому випадку Лідер муситиме у кожному конкретному випадку вирішувати: влаштувати справжні відкриті торги і пустити на мажоритарні округи по кілька кандидатів від свої партії, чи вступити в змову з одним з учасників, відсіявши його конкурентів за формальними ознаками (і ще питання, чи повернуть забезпечення).
Відкриті торги цікаві можливістю отримати товар по більш привабливій ціні. У контексті виборів це означає, що можна отримати більше мандатів через попередній відбір більш якісних бійців. До Льовочкіна не ходи. Але можна нарватись на оскарження з боку західних спостерігачів, у яких очі на лоба лізуть від наших методів конкурентної боротьби.
Закупівля «у одного учасника» – це гарантована тиша. Відсутність конкуренції гарантує безпеку від оскаржень. До того ж у ході будівництва (розбудови демократії) часто змінюється проект і потрібно купити додаткові роботи. В таких випадках Мінекономрозвитку Андрія Клюєва завжди готово погодитись із необхідністю неконкурентних торгів, яка виникає через небажання змінювати замовника, що добре себе зарекомендував (чи не так, пане Ківалов?).
Хоча тут є більш стратегічний ризик. Народ є джерелом влади. Тобто власником підприємства. Що зазвичай роблять, коли найманий директор фірми махлює на неконкурентних торгах на свою користь і на збиток власника? Дають по рукам. Питання лише в якій формі, коли це буде і чи буде змінено правила гри так, щоб жодному найманому директору більше не хотілось махлювати.
Тож що вибере знатний гольфіст Янукович? Про це «Наші Гроші» поговорили з головою правління Комітету виборців України Олександром Черненком.
- Останній прорив до входу в парламент афганців, невдоволених рішенням правлячої більшості про позбавлення пільг, здатне вплинути на рейтинг правлячої Партії регіонів?
- Це серйозно. Це означає, що наша міліція здатна боротись з бабцями на День Незалежності, але не здатна впоратись з таким виявом почуттів ветеранів Афганістану. Хоча правоохоронці мають в подібних ситуаціях працювати на випередження, тобто проводити профілактику і хоча б бути в курсі подій. А ось щодо рейтингу… В короткостроковій перспективі мабуть не вплине. Але це серйозний сигнал для влади. Бо афганці, здебільшого, це електорат Януковича. І коли вони матюкають всіх депутатів і представників Партії регіонів в першу чергу, це вказує на те, що недолугий піар правлячої партії про реформи не працює.
Будь-яка соціологія зараз вказує на падіння рейтингу ПР. Вони зараз гарячково намагаються щось змінити, але роблять це як слон в порцеляновій лавці. Маю на увазі, що невдало обрані спікери постійно хвалять дії власної партії, мовляв, ми робимо реформи для людей, які нас просто не розуміють. Але ми бачимо – люди розуміють, що влада робить насправді.
- Який зараз рейтинговий розклад між основними гравцями майбутніх парламентських виборів?
- Провідні соціологічні служби показують, що у випадку виборів просто зараз Партія регіонів отримає максимум 25%, мінімум – 20%. «Батьківщина» має десь 15-18%, і фактично доганяє ПР. Третій Яценюк – 7-9%.
По Тимошенко ситуація цікава. Якщо її у будь-який спосіб не допустять до виборів особисто, то це мобілізує її електорат. Але лише тимчасово. Що буде через рік – сказати важко, хоча поки що не видно, яким чином вона може пробити власну стелю у 20%. З урахуванням тенденції до падіння рейтингу ПР можна прогнозувати, що через рік ці партії будуть йти ніздря в ніздрю.
Зараз соціологія показує велику апатію українців. Менше половини від 37 мільйонів виборців зараз впевнені, що прийдуть голосувати, чи прийдуть «скоріше за все». Це мало. Але мобілізація нашого електорату завжди відбувається протягом виборчої компанії. Тож вважаю, що через рік явка буде на звичному рівні 60-65%.
- Зважаючи на такий рівень явки можна порахувати скільки голосів виборців потрібно для отримання 5%? З одного боку саме цю цифру називають майбутнім порогом проходження до Ради, з іншого боку п’ятивідсотковий відрив когось з пари ПР-«Батьківщина» від конкурента дозволить вважати перевагу суттєвою.
- При явці 60% один відсоток голосів – це близько 230 тисяч бюлетенів. Відповідно п’ятивідсотковий рівень досягається отриманням трохи більше мільйона голосів виборців.
- Якщо якась потужна сила захоче отримати ці 5%, – яким кошторисом потрібно оперувати? Я маю на увазі банальну «скупку» голосів…
- В середньому виборець буде отримувати на руки в біля 100 гривень, можливо десь менше, десь більше. А виділяти штаб буде вдвічі більше, тобто середня ціна голосу для партійної каси буде 200 гривень. Як мінімум половина коштів, що виділяють згори, осідають на всіх рівнях піраміди скупщиків. Загалом можна говорити про загальний бюджет 5-відсоткового результату у розмірі 200-250 мільйонів гривень.
Це не так вже і багато. Зараз ходять чутки, що при впровадженні мажоритарних виборів, кандидат, який отримує «ярлик на князівство», а іншими словами добро влади на підтримку адмінресурсу в окрузі, має віддати мільйон доларів в партійну касу, витратити ще один мільйон на розвиток округу, тобто на покращення життя вже сьогодні (при цьому на ті проекти, які вкажуть місцеві начальники), і вже після цього щось витратити власне на свою виборчу компанію. Звичайно, платитимуть не всі, бо у багатьох депутатів вже є “намолені” округи. Думаю, що з 225 кандидатів, які може висунути партія, платниками “податків” будуть десь 150 мажоритарщиків – це $150 мільйонів, або 1,2 мільярда гривень по курсу НБУ. А на п’ятивідсотковий відрив потрібно максимум чверть мільярда, тобто всього одну п’яту партійного доходу з мажоритарників.
- Можете виділите регіони, де люди більш толерантно ставляться до самої думки про можливість «подарувати» свій голос за сто гривень якійсь партії?
- Очевидно, загальноукраїнської кампанії по скупці голосів не буде, будуть працювати точково. Найбільше підходять депресивні території з поганою економікою. Це може бути сільська місцевість, або міста, де місто утворюючі підприємства просто зупинились, там де люди не бачать живих грошей. Зазвичай під такі характеристики більш підходять Центр України, а також Південь і Схід. Електорат Західної Україні більш ідейний, плюс гроші регулярно перераховують заробітчани. Але там теж є свої анклави на кшталт Закарпаття. Провладні політтехнологи можуть пошукати бюлетені навіть в окремих округах Тернопільщини та Волині. Був випадок, коли Партію регіонів підозрювали в скупці голосів на виборах до Тернопільської облради по північним селам області. У Львівській області скільки б «регіонали» не платили, такий номер у них би не пройшов.
- Один із співбесідників «Наших Грошей» в середовищі Партії регіонів завважив, що чверть мільярда гривень на 5% голосів – це всього 20 відсотків від ймовірного навару, який отримали організатори оборудки з буровою вишкою для «Чорноморнафтогазу». Саме ця легкість отримання грошей з державного бюджету змушує цього нардепа вважати, що його партії легше виграти вибори суто по партійним спискам, не вв’язуючись в ігри з мажоритарною системою.
- Дійсно, мажоритарна несе кілька ризиків для провладної партії. Скорочується кількість прохідних місць в списках через загальне скорочення списочних мандатів. При цьому ніхто не хоче йти пахати в округ, якщо є можливість потрапити в список. Якщо ж мажоритарна все-таки буде, то виявиться, що в самій Партії регіонів будуть по кілька бажаючих кандидатів на один округ. Причому у всіх будуть «ярлики», отримані за відповідні внески в різних кабінетах – від голови обладміністрації до уряду і Адміністрації президента. Місцеві вибори по такій системі показали, що в ПР залишилось дуже багато ображених, яким в одному кабінеті пообіцяли підтримку, а у кабінетах вищих підтримали іншого.
З іншого боку при піднятті прохідного бар’єру до 5% ми отримаємо три, максимум чотири партії, які його подолають. Мабуть, всі прохідні партії за виключенням «Батьківщини» не будуть в непримиренній опозиції до «регіоналів». І за відсутності імперативного мандату (а це зробили, повернувши стару Конституцію) всі парламентські партії стануть постачальниками тушок для правлячої фракції чи просто провладної більшості.
Тож у «регіональних» прихильників збереження нинішньої системи виборів – виключно закриті партійні списки – є такий аргумент для апеляції до свого лідера: «Навіщо паритись з мажоритарними округами, які несуть в собі ризики «перегинів на місцях» з вкиданням бюлетенів, погромами на дільницях і судовим зняттям конкурентів з виборів в переддень голосування, що неминуче викличе гнів Заходу? Можна трохи витратитись на подарункові бюлетені, а потім докупити «тушок» в Раді. І це все буде дешевше, бо одна «тушка» коштує мільйон доларів, а той дешевше. Подивитесь, скільки «голодних» до грошей «праведників» буде у Тимошенко».
- А які аргументи у «регіональних» прихильників відродження мажоритарної системи?
- Останні місцеві вибори, на яких були списки і мажоритарники, показали, що Партія регіонів значно збільшила кількість своїх депутатів по всій Україні, в рази.
- Тобто мова йде про мажоритарку – монопольного журавля в небі, і пропорційку – дешеву синицю в руках. Який з цих варіантів може бути більш вигідним особисто Віктору Януковичу, від якого і залежить розвиток подій?
- Якби у нього було рішення на користь повернення до змішаної системи виборів, то закон, розроблений в Мінюсті Олександра Лавриновича, вже б давно був прийнятий. А ми бачимо, що він навіть не внесений в парламент. Згадаємо слова лідера фракції ПР Олександра Єфремова, який обіцяв розгляд цього закону в вересні. Ось вересень минає, а закону нема. Тож питання для Януковича відкрите.
У випадку чистої пропорційки у нього буде один список, в якому він зможе креслити що завгодно. З мажоритарниками у нього буде кілька списків, за кожний з яких будуть відповідати різні люди. Звичайно, дуже по-людськи буде, коли увага розпорошиться між радниками, і він махне рукою, мовляв, робіть по совісті, але щоб «обєздолєних» не було. Але це не буде вирішальним аргументом для рішення на користь вибору між пропорційкою і змішаною системами.
- Можете назвати центри впливу в Партії регіонів, які лобіюють різні системи виборів?
- За змішану систему ратують на Банковій. Пропорційка більш до вподоби окремим діячам з Грушевського. Першим з огляду на здорову молодість більш цікаво пограти в складні розклади. Другим з огляду на політичний досвід по формуванню різних коаліцій, більшостей та пошуку «тушок» більш цікаво мати стабільну ситуацію з прогнозованим і керованим процесом добором списочників.

За метеріалами: nashigroshi.org