Стоп’ятисота історія про наш щоденний бєспрєдєл. Як працюють »люди в штатському»

Зараз я перебуваю у відпустці в Керчі і, на жаль, нічим не можу допомогти людям, які гостро потребують допомоги, окрім як опублікувати цю історію у себе в блозі.

Отже, місце події – село Демидово Березовського району Одеської області. Час події – близько 19.00. Саме о цій порі голова сільської ради Демидова Сергій Сергійович Васильєв завершував роботу. Він мав при собі 50 гривень і планував на ці гроші після роботи випити одну-другу склянку пива у барі неподалік. Також він мав два особисті мобільні телефони.

До будівлі сільської ради у цей час під'їхало два автомобілі – пасажирський мікроавтобус Мерседес Віто, номер якого зафіксувати не вдалося, та позашляховик Хюндай Туксон з номером ВН 97 37 СТ. З машин вийшло кілька чоловіків, вони попрямували до приміщення сільради.

Через деякий час вони вийшли з приміщення з Сергієм Васильєвим, посадили його до Мерседеса та кудись повезли. Усе це відбувалося дуже швидко. Далі про події відомо від одного свідка, а також від родичів Васильєва.

Свідок, 70-річний мешканець Демидова, розповів, що був біля сільради, коли почув, як голова Васильєв кричить зі свого кабінету: "Вони намагаються дати мені хабаря! Покличте людей, щоб були свідки!". Чоловік спробував пройти до приміщення сільради, однак шлях йому перегородили троє молодиків, які сиділи в позашляховику Хюндай. Вони пригрозили свідкові, сказавши, щоб він відійшов, якщо хоче продовжувати жити так само добре, як і до цього. Ці троє молодиків, як і ті чоловіки, що зайшли до сільради, були одягнуті в штатське.

Після того, як Васильєва забрали, молодики залишилися на місці подій. Десь через хвилину після того, як від'їхав Мерседес, до будівлі сільради прибули дружина Васильєва та його син. Вони з'ясували, що голові сільради намагалися дати хабар, фіксуючи процес на відеокамеру та в присутності адвоката візитерів. Потім, без жодної участі ані свідків, ані понятих, Васильєва забрали, попередньо вилучивши у нього обидва телефони та гроші, які у нього були – як вже згадувалось, півсотні гривень.

Дружина та син Васильєва вимагали у невідомих з Туксона показати документи у розгорнутому вигляді, однак ті сказали, що не уповноважені цього робити. Вдалося з'ясувати лише, що наразі Сергій Васильєв перебуває у відділенні СБУ міста Южне.

Як розповів син голови сільради, за людьми на Мерседесі та Хюндаї постійно їздив односелець на червоній "п'ятірці". Цей чоловік має у Демидовому середнього розміру фермерське господарство. Його стосунки з головою сільради приязними назвати не можна. Річ у тому, що фермер деякий час тому розлучився з дружиною, яка після розлучення оселилася та відкрила магазин неподалік від будинку голови сільради. Васильєв по-сусідськи допомагав дружині фермера, яка продовжувала судитися з колишнім чоловіком: давав поради юридичного характеру, підказував надійних адвокатів. Після цього дружина фермера почала вигравати суди у свого чоловіка, від чого той був дуже розлючений; слід сказати також, що він має довідку з психіатричної лікарні. Родичі Васильєва підозрюють, що ситуацію з хабарем спровокував саме їхній односелець-фермер, вирішивши таким чином помститися голові сільради.

Достеменно невідомо, як ситуація відбувалася насправді – можна судити лише з неповної інформації, якою володіють свідок та родичі Сергія Васильєва. Але те, що невідомі у штатському дозволяють собі забирати і везти кудись представників місцевого самоврядування, не зволивши при цьому навіть пред'явити документи, і, крім того, проводять обшук та вилучають особисті речі, не даючи можливості навіть здійснити телефонний дзвінок – це, як то кажуть, поза межами добра і зла. Я продовжуватиму пильно стежити за розвитком цієї ситуації настільки, наскільки зараз це можливо.

UPD. Як з'ясувалося наступного ранку, Сергія Васильєва відпустили. Залишилося зрозуміти – то чого ж його затримували? Виявляється, візитери просто хотіли скласти протокол про корупцію, а скласти його за всіми правилами та без фактичного викрадення голови сільради їм, мабуть, релігія не дозволила. Більше того, як вдалося з'ясувати – керівництво цих візитерів, на схвалення та наказ якого вони посилалися у розмовах з родичами Васильєва, ні сном, ні духом не знало про те, що роблять підлеглі!

А що відбувається з пересічними? Більшість людей, до яких приходять з подібними перевірками, не можуть знати, чи в курсі керівництво перевіряючих про такі їхні дії. Відповідно, скаржитися цьому самому керівництву – це великий ризик для них, оскільки може бути, що перевірка таки відбувається з відома керівників. Аби уникнути вдвічі гірших наслідків, пересічні вважають за краще віддатися на сваволю низових бєспрєдєльщиків. А даремно. З'ясовувати, чи було відповідне розпорядження начальства, та скаржитися, таки потрібно – і я поясню, чому.

За власними спостереженнями, я вважала, що у подібних випадках діє на власний розсуд близько половини підлеглих. Це стосується усіх установ, які мають хоча б найменші повноваження, котрі дозволяють їм чинити утиски щодо пересічних громадян – від СБУ до якоїсь задрипаної районної санстанції. Однак, один високопоставлений керівник запевнив мене, що за його власними спостереженнями, а також з інформації, отриманої від інших керівників, на власний розсуд під неіснуючим прикриттям начальства діє приблизно 90 відсотків підлеглих. І причини у такої поширеності цієї кримінальної хлєстаковщини, звісно ж, наявні. Але це вже тема для окремого матеріалу, який я й сподіваюся невдовзі написати.

Тетяна Монтян

blogs.pravda.com.ua