Прокурор Власенко

Прокурор Дніпропетровської області Наталя Марчук колись, працюючи в Донецьку, справляла враження розумної людини. Але роки та регулярне спілкування з керівництвом Генеральної прокуратури, вочевидь, беруть своє. Нині Наталя Василівна навіть не здатна усвідомити наші доброзичливі побажання й дати вказівку прокурору Довгинцівського району міста Кривий Ріг Богдану Власенку припинити ганебний скандал. Та, нарешті, внести протест на усну постанову судді Прудник про адміністративний арешт юного спортсмена-парашутиста Максима Слободяна.

Звісно, переживання за репутацію органів прокуратури Власенкові не дошкуляють. І якщо пані Марчук його зусиллями буде перетворена на загальноукраїнське сміховисько, то його це турбуватиме не сильно – у прокурора Довгинцівського району є більш нагальні проблеми (про які – нижче). Але це мало б турбувати саму Наталю Василівну. Тож, якщо пані прокурорша не здатна керувати своїми недоумкуватими підлеглими, то наступною нашою порадою буде рекомендація їй підняти зад, приїхати в Кривій Ріг і самій внести протест. І то вірно: не вмієш організувати діяльність районних прокуратур на території області – працюй сама. Або не сміши людей та шукай іншу, менш відповідальну роботу.

У попередній публікації:

http://ord-ua.com/2010/12/28/oralne-pravosuddya-/?page=2&lpage=1

ми докладно розповіли про те, як ввечері 26 грудня 2010 року криворізькі міліціонери витягнули з маршрутного таксі 19-го річного хлопця Максима Слободяна та беззаконно протримали його 10 годин у Довгинцівському райвідділі. Очевидно, чекали, коли батьки принесуть їм викуп за дитину.

Включивши диктофон, Максим став записувати своє спілкування з міліціонерами – як він прохав пояснити, чого його тримають у райвідділі, прохав міліціонерів представитись, але у відповідь лунала лише нецензурна лайка. Урешті-решт, попри пізній час, Максим зателефонував у Київ.

Виявилося, що Максима дуже добре знають у Верховній Раді України, оскільки він є одним з двох наявних в Україні юніорів-парашутистів і займається спортом в єдиному державному авіа-технічному спортивному клубі, що розташований на батьківщині нинішнього Президента. Щомісяця хлопець буває в парламенті, спілкується з народними депутатами, а ті, в свою чергу, уважно слідкують за його успіхами і, за можливості, допомагають – навіть у вирішенні суто побутових проблем. А вони чималі – на руках у Максима важкохвора матір і п’ятирічна сестра.

О півночі в Довгинцівському райвідділі стали лунати дзвінки зі столиці – телефонував помічник-консультат народного депутата, а також київські журналісти. Їх цікавило, чому Максима тримають в міліції без жодного пояснення причин затримання, без складання протоколу, а на запитання хлопця відповідають матюками. Черговий по райвідділу Бугрім нічого відповідати не став, натомість міліціонери, трохи перелякавшись, вирішили сфальсифікувати адміністративні матеріали.

Максима тягали за волосся, вимагаючи, щоби він підписав якісь пояснення. А на ранок 27 грудня, домовившись з головою Довгинцівського райсуду мадам Прудник, міліціонери вивели його потайки з райвідділу. Виводили через «чорний хід», оскільки з «парадного» боку хлопця чекав його батько, щоби прибути до суду разом із сином і заявити клопотання про допуск адвоката.

Суд був недовгим – справу розглянув помічник судді Прудник, який і написав від імені судді постанову про арешт Максима за «дрібне хуліганство». Коли ця постанова була написана – невідомо. Принаймні, через годину після того, як хлопця «закрили», її ще в природі не існувало – батькові, який прийшов до суду, щоби отримати копію цього процесуального документа, помічник судді пояснив, що через брак часу постанова ще не готова. Іншими словами, рішення про арешт людини виносилось усно, постанова писалась не суддею, а сторонню людиною за межами нарадчої кімнати й арештованому вручена не була.

А наступного дня, 28 грудня, в прокуратуру Довгинцівського району факсом надійшло звернення народного депутата України Еліни Шишкіної, у якому відомий юрист прохала прокурора Власенка принести протест на безумну постанову про арешт Максима Слободяна, оскільки в судовому засіданні ця постанова не проголошувалась.

Також народний депутат звернула увагу прокурора на те, що міліціонери протримали Максима в райвідділ біля 10 годин, що само по собі становить склад злочину. При цьому затриманий був навмисно позбавлений можливості скористатися правовою допомогою та запросити захисника.

Через те народний депутат зазначив, що встановити винність чи невинуватість хлопця в інкримінованому йому адміністративному порушення можна ВИКЛЮЧНО в судовому засіданні з дотриманням усіх процесуальних норм. Зокрема – шляхом опитування свідків, які можуть підтвердити факт знущання над Максимом у райвідділі (такі є), прослуховування диктофонного запису і, безсумнівно, за участю запрошеного батьком захисника. Мова не йде про те, чи хуліганив Максим, чи ні. Депутат просить опротестувати явно незаконне судове рішення й провести розгляд справи ПОВТОРНО – всього на всього.

Це депутатське звернення в попередній статті ми прокоментували наступним чином:

«На ранок районному прокуророві Власенку доведеться сушити мозок, як вийти з цієї ситуації. Сподіваємось, йому ще є що сушити. Хоча, на правду сказати, після попередніх подій ніяких ілюзій щодо наявності в пана Власенка лобних частин головного мозку ми не плекаємо».

Наші пророцтва цілком справдились. Прокурор Власенко реагувати на депутатське звернення не збирається. Йому цілком нормальною здається ситуація, коли людей тримають у піднаглядному райвідділі по 10 годин замість встановлених законом 3-х, а постанови про арешт пишуть помічники суддів.

Більш того, коли батько Максима 28 грудня в черговий раз прийшов у Довгинцівський районний суд, йому знову не видали постанову про арешт сина. Я пояснила безхитрісна працівниця канцелярії, постанову переписують.

Хіба міг прокурор Власенко за таких обставин вносити протест – що би про нього подумала суддя Прудник?

Це коли Подільській районний суд м.Києва виправдав адвоката Тетяну Монтян, яку міліціонери закрили в «клітку» за спробу надати правову допомогу своєму клієнту, а потім ще й склали адмінпротокол «за непокору», то доблесна прокуратура була напоготові. Тодішній подільській прокурор Витязь (нині – прокурор Киїквської області) негайно вніс протест

http://ord-ua.com/2010/12/06/prokurorska-feyeriya/?lpage=1

який суд Апеляційної інстанції, природно, відхилив, письмово пояснивши прокуророві основи українського законодавства.

А ось якщо постанови про арешт замість суддів пишуть помічники (секретарі, прибиральниці) – для прокурорів це норма.

Втім, прокурора Власенка також можна зрозуміти – псувати ділові відносини з головою райсуду та начальником райуправління міліції йому якраз зараз ну ду-у-уже недоречно. Річ у тім, що 4 листопада цього року під час отримання хабара в 20 тисяч євро співробітниками СБУ був затриманий прокурор міста Павлограда Олег Халін, однокашник, друг і благодійник Власенка, з яким вони раніше бандитничали в Кривому Розі.

Донедавна цей самий Олег Халін, 1978 року народження, очолював прокуратуру Донвгинцівського району, а нинішній прокурор Богдан Власенко, також 1978 року народження, був у нього заступником. А третім членом «бригади», якщо вірити дописувачам форуму «ОРД», якраз і була підстаркувата голова райсуду Надія Прудник, яку наші читачі інакше, як «жирною вівцею» не називають. – Негідники, ніякої поваги до правосуддя…

Про те, що ця трійка коїла в Кривому Розі достатньо писалося вже до нас. Цитуємо повідомлення сайту «ОРД»: «На днях (вересень 2009 року – авт.) прокурор долгинцевского района Халин и вместе с судьёй (овцой жирной) Прудник вымагали 20 000 гр. за то что бы закрыть дело, где все документы были сфабрикованы. Они даже не рассматривали дело , теперь человек находиться в СИЗО».

А ось ще:

«Прокурор Халин Олег Валерьевич, предыдущая должность — следователь Генпрокуратуры, придя в Кривой Рог, создал, не побоюсь этого слова, преступную группу из помощника прокурора Зайцева Евгения Геннадиевича и следователя Солдатова Ивана Николаевича. За полгода этой группой, в нее были вовлечены и сотрудники БЭП Долгинцевского РО ГУ МВД и сотрудники ОБЭП Криворожского региона “окучено” около 1500 предприятий.

Также в доле с прокурорскими и начальник криминальной милиции Долгинцевского РО КГУ Сторчеус Геннадий Николаевич, человек крайне трусливый и жадный.

Фишкой прокурорской ОПГ были строительные предприятия, которые за несоответствие данных в пакете,необходимых для получения строительной лицензии доили на сумму от 2-х до 25-ти тысяч долларов США (общая сумма только того что я видел — один миллион долларов США, несмотря на кризис). Особо непонятливых садили на СИЗО, фальсифицируя уголовные дела.

Интересно, что после недавней проверки, проведенной Генпрокуратурой, подручные Халина уволены. а он пока на больничном и скоро видимо будет начальником одного из отделов Генпрокуратуры. Я потому и анонимен, что являюсь одним из сотрудников ОБЭП Долгинцевского РОВД, который был вынужден под давлением Зайцева и Солдатова, а я так понимаю с их слов и Халина заниматься вымогательством денег».

Наскільки прибутковим є нагляд за законністю на території Довгинцівського району Кривого Рогу свідчить хоча б той факт, що Халін за один лише 2009 рік купив собі кабріолет БМВ 330 і позашляховик БМВ Х6 на загальну суму 230 тисяч євро.

Про те, що чудили Халін, Власенко та голова райсуду Прудник, як фальсифікували кримінальні справи, як вимагали гроші за їх закриття можна розповідати годинами. З приводу кричущих порушень законності з боку прокуратури та суду Довгинцівского району Апеляційний суд Дніпропетровської області багато разів виносив окремі ухвали, вимагаючи припинити беззаконня.

Ось, наприклад, окрема ухвала колегії суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2009 року

А оце – від 9 квітня 2009 року.

Але найбільше нас потішила окрема ухвала апеляційної інстанції знову ж таки від 18 березня 2009 року

«Коллегия судей считает необходимым об изложенным довести до сведения председателя Долгинцевского районного суда гор. Кривой Рог Днепропетровской области для принятия надлежащих мер реагирования».

Уявляєте – апеляційний суд доручає мадам Прудник вжити належні заходи реагування для того, щоби підприємців, з яких прокурори вимагали гроші, більше не тримали незаконно в СІЗО? Сміх та й годі.

У січні 2010 року Халін був призначений прокурором Павлограда, а Довгинцівський район він здав своєму корєшу й подільнику Власенку. І тут такий карамболь – Халіна взяли за філейні місця під час одержання хабара. Але за ґратами прокурор славного шахтарського міста пробув недовго – грошей в хлопця виявилося достатньо, щоби опинитися на волі. Але з органів прокуратури довелося піти «за власним бажанням» і заднім числом – заява Халіна про звільнення датована 3-м листопада.

Тож зараз єдина підтримка Власенка – це голова Довгинцівського районного суду Прудник, з якою Богдан Сергiйович хіба лише в ясна не цілується. Бо їм – Власенку й Прудник – є що ділити. Тож можна сміло припустити, що найближчим часом Власенко накаже вбити в туалеті районної прокуратури великий шиферний цвях, на який вішатиме депутатські звернення. Саме тому ми й запропонували в попередній нашій статті прокуророві Дніпропетровської області Наталі Марчук особисто втрутитись у ситуацію.

Звісно, говорити, що Наталя Василівна сильно відрізняється від халіних і власенків – то кривити душею. Бо інакше б вона ніколи не зробила би кар’єру в органах прокуратури. Пригадую, як колись пані Марчук, працюючи заступником прокурора Донецької області (хоча, ні, здається, це було трохи раніше, коли вона ще очолювала управління «общего позора»), організовувала перевірки санітарного стану продовольчих магазинів зусиллями слідчих районних прокуратур. Уявляєте картину – напередодні свят по крамницях ходили слідаки й перевіряли, чи добре попрасовані халати в продавщиць і чи не скінчився термін реалізації горілки… Погодьмося, щоби додуматися до такого, треба мати особливо витончену фантазію.

Але зараз Наталя Василівна – прокурор області й має думати не тільки про гаманець прокурора Власенка, але й своє реноме. Ну, що ж. Хай думає. Якщо є чим.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»