Перший крок до суду над Булатовим

Оскільки інформація про мій суд з ВухомБулатова викликала неабиякий ажіотаж, зокрема, серед юристів, публікую додаткові пояснення, щойно подані по справі (друкувати саму позовну заяву не варто – вона велика й нудна). Справа – адміністративна, слухається колегіально «трійкою» в Окружному адміністративному суді м.Києва. Йдеться про скасування видатного нормативно-правового акта, яким Міністерство молоді та спорту зобов’язало усіх спортсменів-парашутистів вступити в громадську організацію, зареєстровану аферистами по підроблених документах, і пред’явити на державних змаганнях членський квиток з відміткою про сплату цим аферистам «безповоротної фінансової допомоги, без ПДВ».

24 липня суд заслухав сторони й ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, тож постанова надійде поштою десь за місяць.

Юридично просунутий народ питає: невже таке могло зареєструвати Міністерство юстиції України? Відповідаю: там і не таке реєструють. Власне, акт був виданий і зареєстрований ще попередниками – у вересні минулого року. У зв’язку з закінченням спортивного сезону на нього до весни 2014-го ніхто не звертав уваги. Але тепер «р-р-революційний» міністр Булатов вирішив трохи підлохматитись за рахунок спортсменів, які й так оплачують усі тренування та проведення змагань з власної кишені. Запитання, коли ж Булатов нажреться й припинить грошові побори зі спортсменів, є суто риторичним, відповідь на запитання всі знають – тоді, коли його поженуть з державної служби туалетним віником.

До речі, Мінюст був залучений судом до участі в справі в якості третьої особи. На друге судове засідання, у травні, прийшов представник міністра юстиції Петренка зі словами: «Ой, я лише півгодини тому отримав позовну заяву, ще не читав». Слухання в той день не відбулось (у одного з суддів закінчились повноваження). Більше представника Мінюсту ми не бачили, відзив на позов він також не подав – очевидно, почитав позовну заяву й зрозумів, що ту блондинку з Мінюсту, яка підписала «правову експертизу» перед реєстрацією, треба виганяти з роботи.

Ще одне запитання, яке ставлять вже менш юридично просунуті читачі: а чому така увага саме парашутному спорту? – Річ у тім, що для того, щоби суд розглянув позов, позивач спочатку має довести свою суб’єктну правоздатність, тобто довести, що оскаржуваний акт порушує саме його права та охоронювані законом інтереси. Тому до позовної заяви додаються документи, які посвідчують, що позивач є учасником спірних правовідносин (у даному випадку – кваліфікаційна книжка спортсмена з відміткою про участь у змаганнях, книжка обліку стрибків з парашутом і т.п.).

Запевняю, що аналогічна ситуація в усіх видах спорту (з певними нюансами). Але вимагати в судовому порядку скасування нормативно-правового акта, яким встановлюються побори з, наприклад, легкоатлетів я не можу – легкою атлетикою (як окремим видом спорту) ніколи не займався й у змаганнях з цієї дисципліни брав участь лише один раз ще коли навчався в школі.

От якби б спортсмени об’єднались і почали б спільно закидати суд позовами до ВухаБулатова – кожний по своєму виду, тоді б ефект був би значно більший.

І ще один нюанс. Булатов вимагає, щоби спортсмени-парашутисти платили «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ» на користь громадської організації яка мало того, що зареєстрована по підроблених документах. Очолює цю псевдо-громадську організацію, яка не має жодного відношення до спорту, депутат Харківської обласної ради від Партії Регіонів Олег Шаповалов – той самий, що під час майданних подій фінансував «тітушек» і разом з Допою бігав у футболках з написом «Беркут». Зараз Шаповалову дуже потрібні гроші, оскільки проти нього відкрите кримінальне провадження за шахрайство – якраз за побори зі спортсменів і торгівлю вигаданими «сертифікатами парашутиста». Тож Булатов вирішив і собі грошенят заробити, і товариша фінансово виручити (за рахунок спортсменів, ясна річ).

Коротше кажучи, читайте й насолоджуйтесь.

На фотографії – міністр молоді та спорту Булатов, якому недавно стукнуло 145кг, привіз тенісні ракетки та м’ячики в зону АТО. Тепер міністр-аферист Булатов вважається учасником бойових дій.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

Окружний адміністративний суд м.Києва

вул. Командарма Каменева, 8,корпус 1, м.Київ, 01601

Позивач:

БОЙКО Володимир Маркович,

…………………………………………….;

засоби зв’язку: email ……………….

тел. 050327 18 02

у справу №826/3337/14

(суддя Добрянська Я.І.)

Д О Д А Т К О В І П О Я С Н Е Н Н Я

У провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва перебуває моя позовна заява до Міністерства молоді та спорту України про визнання нечинним нормативно-правового акта «Правила спортивних змагань з парашутного спорту», затвердженого наказом Мінмолодьспорт від 21.08. 2013 №47. Цими «Правилами…» встановлені виключні повноваження громадської організації «Федерація парашутного спорту України» (далі за текстом ФПСУ) на затвердження положень про державні спортивні заходи з парашутного спорту (чемпіонату України, кубки України, всеукраїнські змагання), призначення колегії суддів та розгляд скарг спортсменів.

Окрім того, «Правилами…» встановлено, що всі спортсмени зобов’язані пред’явити на змаганнях членський квиток цієї організації – так званий «сертифікат» або «посвідчення парашутиста» — яке видається керівником ФПСУ на платній основі виключно членам цієї громадської організації й яке зберігає свою чинність лише на час перебування спортсмена в членах ФПСУ зі сплатою регулярної «безповоротної фінансової допомоги, без ПДВ» на користь ФПСУ.

При цьому представник Мінмолодьспорт приховував від суду, що ще в 2010 році службові особи Мінсім’ямолодьспорт притягувались до дисциплінарної відповідальності за спробу запровадити оці самі «сертифікати», а щодо керівників ФПСУ, які продавали від імені держави ці «сертифікати парашутиста», відкрито кримінальне провадження за ознаками шахрайства. Окрім того, Окружний адміністративний суд м.Києва раніше за моїми позовами скасував всі накази Мінмолодьспорт та положення про національні змагання, які містили вимоги до учасників вступити до ФПСУ та мати «сертифікат» або «посвідчення парашутиста». Ці судові рішення вступили в законну силу й створюють преюдицію для даної справи, оскільки виносились у справах з тим самим складом учасників.

Вислухавши заперечення представника відповідача, додатково пояснюю наступне.

1. Мною оскаржується нормативно-правовий акт, який регулює організацію та проведення Міністерством молоді та спорту України спортивних змагань з парашутного спорту. Цей нормативно-правовий акт поширюється виключно та ті заходи, які проводить держава Україна або які проводяться від імені держави Україна – повністю або частково коштом державного бюджету. Такі заходи йменуються «чемпіонат України», «Кубок України», «всеукраїнські змагання».

Відповідно до п.8 ст. 6 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» саме центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту в межах своїх повноважень організовує та проводить чемпіонати України з видів спорту, визнаних в Україні, інші всеукраїнські та міжнародні спортивні заходи, забезпечує участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях, затверджує Єдиний календарний план фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України.

Згідно з п.10 ст. 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту затверджує положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

У той же час у парашутному спорті немає національної спортивної федерації, через що пропозиції будь-яких громадських організацій щодо порядку проведення змагань з парашутного спорту державного рівня не є обов’язковими для врахування Мінмолодьспортом. Відповідальність за проведення таких заходів несе виключно Мінмолодьспорт.

2. Оскільки в Україні немає національної федерації з парашутного спорту, інтереси спортсменів-парашутистів представляють дві всеукраїнські громадські організації спортивного спрямування. На міжнародній арені українських парашутистів представляє Федерація авіаційного спорту України, яка є членом (Міжнародної федерації авіаційних видів спорту). У середині країни розвитком авіаційних видів спорту, зокрема парашутного, повинна займатись Всеукраїнська громадська організація «Товариство сприяння обороні України», яка отримує від Мінмолодьспорт фінансову підтримку, має належну матеріальну базу (спортивні аеродроми, аероклуби і авіаційно-спортивні клуби, авіаційну техніку) та персонал.

Впродовж багатьох років центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту укладав з Товариством сприяння обороні України договір про співпрацю, яким делегував повноваження з проведення спортивних заходів з авіаційних видів спорту, складання списків збірних команд тощо (взірець такого договору докладається). Аеродроми Товариства сприяння обороні України, на яких проводяться міжнародні та всеукраїнські змагання, звільнені від сплати земельного податку постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 №975, прийнятою з ініціативи Державної служби молоді та спорту України.

Водночас, починаючи 2006 року, окремі співробітники центрального органу виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту (точніше – директор департаменту неолімпійських видів спорт Артем’єв О.К.) стали вимагати, щоби спортсмени-парашутисти вступили в громадську організацію «Федерація парашутного спорту України», яка не має жодного відношення до спорту, була зареєстрована по підроблених документах, не є членом , не має договору про співробітництво з центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту, не має ніякої матеріальної бази, окрім чайника та ноутбука, і ніколи не провела жодного спортивного заходу. Єдине, чим займається ФПСУ – це збирає зі спортсменів «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ» в примусовому порядку.

З тим, щоби спортсмени-парашутисти не змогли уникнути сплати «безповоротної фінансової допомоги, без ПДВ», співробітники центрального органу виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту стали вимагати, щоби при реєстрації на змаганнях спортсмени пред’являли членський квиток ФПСУ, який називається «сертифікат парашутиста» або «посвідчення парашутиста», видається лише тим, хто заплатив «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ», і зберігає свою чинність лише доти, доки власник квитка перебуває в членах ФПСУ та сплачує до ФПСУ щорічні внески.

У той же час, відповідно до ч.4 ст. 36 Конституції України ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про громадські об’єднання», «ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке громадське об’єднання. Належність чи неналежність до громадського об’єднання не може бути підставою для обмеження прав і свобод особи або для надання їй органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування будь-яких пільг і переваг».

У зв’язку з цим ще в 2010 році з ініціативи Генеральної прокуратури України, яка виявила факти протиправної діяльності ФПСУ, заступник Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту Дутчак М.В. та директор департаменту Артем’єв О.К. були притягнуті до дисциплінарної відповідальності, а співробітник Мінсім’ямолодьспорт, відповідальний за заходи з парашутного спорту, був звільнений з посади. Що стосується службових осіб ФПСУ, які займаються виготовленням і розповсюдженням «сертифікатів парашутиста», то відносно них була порушена кримінальна справа №50-5753 (копія постанови про порушення кримінальної справи додана мною до позовної заяви), а вже під час розгляду даної адміністративної справи, 29.05.2014, відкрито кримінальне провадження №12014100100005419 за підозрою в шахрайстві, наразі триває досудове слідство.

Оскільки я раніше був змушений платити аферистам з ФПСУ гроші при реєстрації на змаганнях, які від імені України проводив центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту, я був визнаний потерпілим по вказаній кримінальній справі. На мій запит щодо повернення грошей, які я був змушений сплатити за «сертифікат парашутиста», прокуратура м.Києва листом від 19.03.2012 №23-74вих.-12 повідомила, що це питання буде вирішено у ході кримінального провадження, оскільки «прокуратурою м.Києва 07.02.10 порушено кримінальну справу №50-5753 за фактом вчинення посадовими особами громадської організації «Федерація парашутного спорту» шахрайства, а саме заволодіння коштами спортсменів, у т.ч. сплаченими за отримання «українського національного сертифікату парашутиста», шляхом обману та зловживання довірою, інші заходи прокурорського реагування з даного питання не вживались».

3. Оскаржуваним нормативно-правовим актом Мінмолодьспорт наділив громадську організацію ФПСУ повноваженнями, які або належать виключно державі й не можуть бути делеговані взагалі, або які можуть бути делеговані лише національним спортивним федераціям, що отримали такий статус на конкурсних засадах в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №22, і лише на обмежений термін на підставі договору про співпрацю. При цьому ФПСУ насправді не має жодних правовідносин з Мінмолодьспорт, не визнана ніким у якості спортивної федерації й не несе ніякої відповідальності за свої вчинки.

На запитання суду, чому Мінмолодьспорт наділив особливими повноваженнями саме ФПСУ, а не якусь іншу громадську організацію спортивного спрямування (наприклад, Товариство сприяння обороні України або Федерацію авіаційного спорту України), представник Мінмолодьспорт заявив, що це передбачено якимись невідомими «міжнародними правилами». Ані показати ці «міжнародні правила», ані пояснити, яке відношення ФПСУ має до міжнародної спортивної діяльності, представник Мінмолодьспорт не зміг.

Таким чином, у діях службових осіб Мінмолодьспорт, які підготували та затвердили оскаржуваний нормативно-правовий акт, вбачаються явні ознаки низки службових злочинів, зокрема зловживання службовим становищем на користь третіх осіб всупереч інтересам служби. Очевидно, що такі дії носять виражений корупційний характер і спрямовані на примусовий збір коштів зі спортсменів, що беруть участь у державних заходах з парашутного спорту.

4. Під час судового засідання представник Мінмолодьспорт заявив, що членський квиток ФПСУ під назвою «сертифікат парашутиста», який спортсмени мають пред’явити на змаганнях, начебто є доказом їх кваліфікації та гарантією дотримання правил безпеки, оскільки ФПСУ здійснює «сертифікацію» спортсменів.

Як встановила Генеральна прокуратура України ще в 2009 році, ФПСУ – це організація, яка не наділена жодними повноваженнями в частині спортивної діяльності, а «сертифікація» не передбачена жодним нормативно-правовим актом. Відповідно до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та Положення про єдину спортивну класифікацію України, затвердженого наказом Мінмолодьспорт від 11.10.2013 №582, рівень майстерності в окремих видах спорту, рівень підготовленості спортсменів і розвитку їх досягнень, а також рівень кваліфікації тренерів та суддів визначає спортивна класифікація – система присвоєння спортивних звань, розрядів та категорій. Державну систему спортивних звань, розрядів та категорій, порядок їх присвоєння та позбавлення визначає центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту. Тому усілякі саморобні «сертифікати парашутиста», якими торгують службові особи ФПСУ, не мають жодного відношення до визначення рівня спортивної кваліфікації, а лише слугують приводом для грошових поборів з спортсменів.

Через це Окружний адміністративний суд м.Києва раніше задовольнив усі мої позови до Мінмолодьспорт і скасував положення та накази про проведення великої кількості змагань з парашутного спорту, зокрема, на тій підставі, що від учасників вимагалось пред’явити «сертифікат парашутиста».

Так, наприклад, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.02.2012 у справі №2а-18733/11/2670 за моїм позовом до Мінсім’ямолодьспорт, третя особа – громадська організація «Федерація парашутного спорту України», було встановлено, що Положення про 3-й чемпіонат України з парашутної групової акробатики безпосередньо порушує мої права на участь у загальноукраїнських змаганнях, обмежуючи їх вимогами щодо наявності сертифікату парашутиста (аркуш 3, 2-й абзац зверху).

У цій постанові також зазначено, що «Вказане Положення містить норми, якими встановлюється наявність посвідчення парашутиста не нижче класу «С»… Затвердження зазначених норм судом вбачається протиправним, оскільки ними також обмежується право позивача на участь у змаганнях, при цьому законодавчо обґрунтованих повноважень на таке обмеження у Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту не має» (аркуш 4, 2-й і 3-й абзаци зверху).

Ця обставина, встановлена судовим рішенням по справі між тими ж сторонами, що вступило в законну силу, і становить преюдицію для даної справи.

Додатки (у світлокопіях)

1. Договір про співпрацю між Держмолодьспорт і ТСОУ;

2. Лист прокуратури м.Києва від 19.03.2012 №23-74вих.-12;

3. Постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.02.2012 у справі №2а-18733/11/2670.

Позивач БОЙКО В.М.

За матеріалами: ord-ua.com