Украина: страна здоровых людей или государство спортивных дорогостроев?

Як відомо, перебуваючи у Львові, президент Віктор Янукович провів чергову нараду з приводу підготовки до подачі заявки на проведення Зимової Олімпіади-2022 року.

Водночас, викликає здивування, що намагання проведення зимової Олімпіади в Україні у 2022 році виглядає як ідея, яку беззастережно підтримує українське суспільство, експерти та спортивна громадськість.

Автор неодноразово висловлювався з приводу не просто недоцільності, а й неадекватності такого проекту для України і, зважаючи на чергову хвилю актуалізації цього питання, пропоную ряд цілком очевидних застережень.

Світоглядні застереження

На сьогоднішній день Україна знаходиться в соціально-економічній та демографічній ситуації, згідно з якою ми є країною з найменшою тривалістю життя серед європейських країн.

Як відомо, станом на 1 січня 2012 року Україна за тривалістю життя відстає від країн Європейського Союзу на десять з половиною років. Так, в Україні середня тривалість життя 68 років, а в ЄС – майже 79. А за коефіцієнтом смертності Україна знаходиться на 18 місці серед країн світу.

В останні роки розмови і попередньої, і нинішньої влади зводилися здебільшого до необхідності стимулювання народжуваності, натомість, не велося системної роботи з оздоровлення нації, яка б призвела до покращення якості життя людини та, відповідно, зменшення смертності.

Абсолютно очевидно, що в основі стратегії розвитку України повинна стояти якість життя людини, а отже – її здоров’я та тривалість життя. Саме це має стати альфою і омегою діяльності будь-якої влади чи опозиції.

Натомість, спроба штучно придумати черговий грандіозний іміджевий проект не лише створить ситуацію нового масштабного розкрадання бюджетних коштів при будівництві об’єктів для підготовки та проведення зимової Олімпіади, а й, що найважливіше, – віддалить від головної мети. Надто фантастично велика кількість грошей піде на інвестування в об’єкти спортивної інфраструктури, а не в оздоровлення чи масовий спорт.

Тобто, якщо підсумувати, – сьогодні державним пріоритетом повинна стати "здорова Україна", а не "олімпійська Україна".

Грубо кажучи: без проведення зимової Олімпіади у 2022 році з Україною нічого поганого не станеться, а без системної політики оздоровлення громадян, особливо молодого покоління, за прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, до 2020 року українців буде трохи більше 43, а у 2050 – 37 з половиною мільйонів, а чи буде кращим життя і здоров’я цих людей – питання риторичне.

Російський досвід

Як відомо, Росія вже кілька років активно готується до проведення зимової Олімпіади в Сочі у 2014 році. Не будемо порівнювати масштаби ВВП чи економічної потуги України та Росії, натомість, радимо почитати оцінки фахівців та експертів, які говорять про масу проблем з підготовкою сочинської Олімпіади та вже називають її найдорожчою.

Варто зауважити, що за словами експертів та російських ЗМІ, початкові оцінки затрат на неї збільшуються у геометричній прогресії. Сьогодні, в розмовах про кошти, які Росія витратить на підготовку до Олімпіади, йдеться вже не про 12 мільярдів доларів, що анонсувалися на початку робіт, чи 30, про які йшлося ще два роки тому,а про суму у майже 44 мільярди доларів, або 1,4 трильйона рублів, як пишуть російські ЗМІ.

В гривневому еквівалентні це близько 352 мільярда гривень.

Також варто врахувати, що стартово рівень інфраструктури для зимових видів спорту в Україні на порядок нижчий, ніж у Росії.Тому можна лише уявити, скільки коштів державного бюджету України буде витрачено для будівництва, а згодом – і на обслуговування об’єктів спортивної інфраструктури, більшість з яких не буде використовуватися в нашій країні після закінчення Олімпіади.

Чому зимова Олімпіада?

Складається враження, що ця ініціатива була напівекспромтом президента, підкинута йому людьми, які не мають жодного уявлення про спорт та організацію міжнародних змагань такого рівня, як Олімпіада.

Задум був дуже простий: показати, що "донецький" президент Віктор Янукович шанує і поважає Галичину та готовий інвестувати великі кошти в Західну Україну, щоби збалансувати свою повагу до регіону, який його не підтримав.

Натомість, жодного системного дослідження, передовсім стану справ із зимовими видами спорту та перспективами їх розвитку в Україні ніхто не проводив і не збирається проводити.

Загальновідомо, що Україна не є країною зимових видів спорту.

Якщо проаналізувати результати виступів української збірної на зимових Олімпійських іграх, то вони виглядають доволі сумно. За роки самостійної участі українських спортсменів в зимових Олімпійських іграх Україна виборола всього 1 золоту медаль у фігурному катанні в перший рік участі. Окрім того, українці завоювали 1 срібну (біатлон) та 4 бронзових (фігурне катання, біатлон) медалі.

На двох з п’яти зимових Олімпіад Україна не взяла жодної медалі. Такі результати значною мірою адекватні стану справ із зимовими видами спорту.

Як відомо, на сьогоднішній день зимова Олімпіада включає в себе 7 олімпійських видів спорту, всередині яких вирізняються 15 дисциплін. І тут варто відзначити, що з них на досить високому рівні в Україні розвиваються біатлон, останнім часом хокей, певною мірою фрістайл, фігурне катання та лижні гонки.

Все, що стосується ковзанярського спорту, стрибків з трампліну, лижного двоборства, бобслею, скелетону, то можна сказати, що відставання українських спортсменів є настільки великим, що навіть при фантастичному інвестуванні коштів у ці види спорту навряд чи Україна стане в них конкурентною найближчим часом.

Вже не кажучи про новий вид спорту – кьорлінг, який в Україні є формою відпочинку для любителів.

Виходячи з цього, виникає запитання: навіщо будувати, згідно з вимогами МОК, наддорогі і сучасні спортивні об’єкти для неіснуючих зимових видів спорту в Україні, якщо вони не були і, швидше за все, не стануть пріоритетами в державній політиці з питань спорту? Зрозуміло, що вони також не будуть використовуватися належним чином після Олімпіади.

Щодо питання інвестицій в туризм та інфраструктуру Західної України

Одним із дуже серйозних аргументів за проведення Олімпіади, який не те, що не переконливий, а й смішний, це те, що підготовка до проведення Олімпіади зчинить туристичний бум. Планується, що всі поїдуть в Західну Україну, що спричинить прилив капіталу та створить велику кількість нових робочих місць.

Звичайно, варто дочекатися результатів ЄВРО, але вже сьогодні можна сказати, що футбольні вболівальники, які приїдуть на чемпіонат Європи, як не збиралися, так і не збираються ходити по музеях, театрах та відвідувати туристичні об’єкти України. Швидше за все, їх маршрути не проляжуть десь далі стадіону та пивбарів.

А, враховуючи політику українського готельного бізнесу, існує вірогідність, що велика кількість футбольних фанів чартерними рейсами чи автобусами після матчів буде повертатися у Польщу і жити там.

Варто також нагадати, що зимова Олімпіада завжди була на порядок менш відвідуваною, ніж футбольні Мундіалі, а тому й туристичний аргумент "за" не витримує жодної критики.

Хто ж є прихильником ідеї проведення Олімпіади в Україні?

Серед прихильників, які регулярно піарять ідею проведення зимової Олімпіади в Україні, в основному чиновники, які вже рахують суми "відкатів", що можуть заробити вони, "братні" будівельні компанії і туристичний комплекс Буковель.

До речі, участь туристичного курорту Буковель, що заявив про можливість залучення порядку одного мільярда доларів інвестицій, подається, як один із серйозних аргументів необхідності проведення Олімпіади.

Про важливість підтримки таких туристичних проектів, як Буковель, скажемо пізніше, але навіть якщо допустити, що власники Буковеля інвестують один мільярд доларів, як вони заявили, то, виходячи, наприклад, з російського досвіду, він буде складати лише кілька відсотків від загальної суми витрат.

Альтернативи

Якщо говорити про альтернативи розвитку регіону в контексті олімпійського проекту, то абсолютно очевидною альтернативою є створення умов для розвитку гірськолижних та туристичних курортів в Західній Україні.

Досвід Буковеля показує, що такі проекти при правильному підході влади та бажанні інвестора можна реалізувати з мінімальними затратами для державного бюджету та максимальним позитивним результатом для регіону.

Такого рівня курорти, як Буковель, варто було б збудувати у Львівській, Чернівецькій та Закарпатській області. Такі проекти, які від влади вимагають лише зрозумілих правил гри для бізнесменів і витрат мінімальних коштів на транспортну інфраструктуру, можуть з лихвою вирішити всі питання, які задекларовані нібито в контексті підготовки до Олімпіади. Натомість, країна не вкладатиме у спортивні хмарочоси фантастичну кількість грошей.

Стосовно транспортної інфраструктури і доріг, то аргументи, що називають чиновники, в яких загораються очі при надії на освоєння мільярдних сум, розраховані або на непоінформованих, або на повністю безграмотних людей.

Невже дороги, транспортна інфраструктура і житлово-комунальна система комунікацій в Україні будується лише під спортивні змагання, а не планово, незалежно від того, проводяться змагання чи ні.

Врешті, як і автобани чи транспортні дороги, які формально будуються до ЄВРО, вже кілька десятків років стояли в плані будівництва або реконструкції як пріоритетні незалежно від того, буде ЄВРО чи ні.

Отже, якщо виходити зі стратегії оптимальних державних пріоритетів, то левова частина бюджетних коштів, запланованих на розвиток спорту, повинна йти на оздоровлення.

Якщо ж йдеться про імідж, гірськолижні курорти та зимові види спорту, то, очевидно, держава могла б іміджево працювати більш ефективно і з витратою мінімальних коштів, інвестуючи в ті види спорту, які є конкурентними і популярними, як мінімум, в Європі.

Наприклад, біатлон. Сьогодні достатньо реконструювати олімпійську базу в Тисовці та покращити умови в центрах олімпійської підготовки на Чернігівщині й Сумщині. Після цього Україна зможе приймати Чемпіонат Європи, а в перспективі – етапи Кубку світу, де наша команда має всі підстави і завойовувати медалі, і прославляти Україну.

Отож, сьогодні треба зупинитися в "одобрямсі" політично-пропагандистського проекту, який не має жодних серйозних аргументів для того, щоб його реалізовувати в Україні – Олімпіада 2022. І активно працювати, пропагувати і підтримувати передовсім оздоровлення, фізичну культуру, молоде покоління та й власне державу.

P.S.: Тема підготовки до ЄВРО, починаючи від концепції, яка оприлюднювалася під час подачі заявки і закінчуючи реаліями, які ми маємо сьогодні, це тема окремого дослідження.

Автор розробив кілька законів на підтримку охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, що були ухвалені парламентом, та які не підтримуються урядом.

Так от зауважу - сьогодні головним аргументом відповіді на питання,

чому, наприклад, не треба збільшувати заробітну плату вчителям фізичної культури та спорту,

чому не треба відновлювати мережі інструкторів з фізкультури у сільській місцевості, чому не треба збільшувати фінансування дитячих спортивних шкіл,

чому в бюджеті нема грошей на ремонт та будівництво найпростіших спортивних майданчиків у мікрорайонах, басейнів у школах та інших закладів фізичної культури та масового спорту,

відповідь одна: ми вкладаємо гроші тільки в ЄВРО.

Отож, якщо проект зимової Олімпіади-2022 залишиться актуальним, то в найближчі роки нічого не зміниться. Тільки замість відповіді: ми вкладаємо гроші лише в ЄВРО, ми будемо чути відповідь: ми вкладаємо гроші лише в Олімпіаду. Натомість, краще вкладати гроші в якість життя людини та її здоров’я.

P.P.S.: Окремої згадки потребує досвід підготовки до грецької Олімпіади, яка проходила за рахунок бюджетних коштів та урядових гарантій під отримання зовнішніх запозичень. Про Олімпіаду в Греції вже забули, а фінансово-економічна криза Греції та її дефолт залишається головною бідою всієї Європи.

По материалам pravda.com.ua