Добровольці закінчуються

- І що у вас у Бородянці – почали мобілізувати?
- А я не знаю. Я ховаюся.
Чоловік років тридцяти, який "ховається", стоїть метрів за п’ятдесят від військкомату, дорогу до якого мені показав. Приглушено сказавши те, що сказав, він одразу з підозрою дивиться на мене і, здається, вже про це жалкує. Швидко йде геть.
Військкомат у Бородянці – як і потім у Макарові – обкладений мішками з піском.
- То, что тебя интересует, секретное, – інтригує мене худий "товариш майор" у дворі військкомату. – А что не секретное, давно известно.
Я й сам не знаю, що таке "секретне" мене не цікавить. "Не секретне" справді відомо: так звана "четверта хвиля" мобілізації почалася 20 січня. "Четверта хвиля", у свою чергу, повинна складатись із трьох хвиль. У сумі треба мобілізувати та призвати 104 тисячі людей, у тому числі за перші три місяці – 50 тисяч.
Худий майор спершу пробує відігнати мене від військкомату:
- Ну и что тебе еще рассказать? Ну напиши, что во дворе Бородянского военкомата за уклонение показательно расстреляли шесть человек, – жартує він.
Галочно-палочна система
Зрештою майор таки проводить мене до військового комісара, підполковника Антона Шаповала. Тема ухилення він призову буде однією з основних і в розмові з ним.
- Чесно скажу, галочно-палочна система мене не цікавить. Я переживаю, бо мені треба пацанів "там" кимось замінити.
Антон Шаповал – бойовий офіцер: заступник комбата 12 батальйона тероборони. Порівняти "четверту хвилю" мобілізації з попередніми він не може, тому що військовим комісаром у Бородянці його зробили недавно. Він тут після поранення. Потрапив під мінометний обстріл у місті Луганську.
- Не в Луганській області, – хмикає Шаповал, коли я перепитую. – А в самому Луганську. Ми звідти відійшли за Мінськими домовленостями. І сепари зайняли наші позиції, за які ми проливали кров.

На відміну від давніх військкомів, із якими я спілкуватимусь в інших районах, Шаповал, схоже, сприймає все дуже особисто.

- Деякі голови сільрад викидують повістки, а не вручають. А коли я про це дізнався, вона мені каже: "Якщо його заберуть – я ж потім буду відповідати". Вона не розуміє, що її дії підпадають під сприяння сепаратистам!

Зрив мобілізації

І в Бородянці, і потім у Фастові мені розповідатимуть про постійні наради з начальством – однією з основних їхніх тем є "зрив мобілізації".

- В сенсі "зрив"? Штучний зрив?

- Так, штучний зрив, – каже Антон Шаповал.
- А хто цим займається?

- Ну а хто? І спецслужби Росії, і громадські організації, які ними фінансуються. Фінансування ж іде на належному рівні.

Пізніше у Фастові військовий комісар Сергій Міщенко скаже:

- В інтернеті ж уже поширюються матеріали, як "відкосити".

Наскільки я зрозумів, на згаданих нарадах будь-яка спроба "відкосити" сприймається як інспірована Росією. Ця тема підніматиметься знову і знову.

Ну які олігархи?

Комісар Антон Шаповал бере близько до серця будь-яку критику. Кілька днів тому в Бородянському районі проходили похорони Олександра Босого, який загинув на війні чи, як її називають у таких випадках, в АТО.

- І мама Олександра Босого, нашого героя, мені каже ридаючи: "Ви воюєте за олігархів!" Я розумію почуття матері, – сумно каже Антон Шаповал. – Ну але які олігархи? Так можна було б сказати, якби ми вели операції на території Росії, якби це була примха кількох людей. Але ж ми захищаємо свою територію. Тут загроза всім.

І Шаповал говорить про "Бородянку, глибокий тил", де всі повинні згуртуватись – про те, що небезпеку має зрозуміти "все населення", про "патріотизм".

На запитання про добровольців Шаповал відповідає:

- Треба дивитися правді в очі, добровольці закінчуються.

Є план

Тезу "добровльці закінчуються" заперечує військовий комісар Макарівського району, підполковник Роман Смольянінов. Він абстрактно каже:

- Добровольці є завжди.

У Фастові підполковник Сергій Міщенко навіть, на секунду піднявши погляд, назве цифру 15% добровльців.

У Макарові, поки я чекав військкома Смольянінова, в комісаріат приходили кілька представників сільрад по повістки. Комісар Смольянінов каже, що у нього випадків "саботажу" не було:

- Інша річ, що люди, які категорично не хочуть потрапити під мобілізацію – переховуються чи виїжджають.

Для Смольянінова, схоже, "четверта хвиля" мобілізації проходить спокійніше за попередні. Якщо минулі рази йому терміново доводилося шукати "стільки-то людей в такий-то підрозділ за тиждень" – тепер він заздалегідь має повний план: кого, скільки та в які частини треба.
Про те, що робота з мобілізації почалась, свідчать і розпитування місцевих:

- Раньше у нас було два кабінета флюорографії, а тепер один. Я ходив на роботу устраюватись – так у кабінеті була очєрєдь, і всі по повєстках.

Або, інший:

- У сусідньому селі п’ятдесят повісток прийшло.

Гідне та негідне

Поки що це повістки лише на медкомісію.

- Повістки приходять ще від неділі [18 січня], – каже у Фастові черговий добросовісній жінці, яка прийшла у військкомат, бо "хтось стукав у двері, а син боїться відкривати".

- Мені треба до самого главного начальника, – каже вона.

Збивчато і з хвилюванням, переводячи погляд то на чергового, то на мене, жінка пояснює ситуацію, але я так і не зрозумів.

Жінку проводять до військкома. За нею стоять у черзі двоє людей, по яких навіть я бачу, що медкомісію вони не пройдуть.

- Человек вышел из больницы, – смикаючись, пояснює мені чорнявий, показуючи на іншого. – Мы пришли объясниться. А то сейчас гребут все подряд, и годное, и негодное.

Коли чорнявий, бурмочучи собі під ніс і смикаючись, виводить за руку свого родича, я дуже сподіваюся, що зброю в руки жодному з цієї пари ніколи не дадуть. Хіба що вони добрі актори.

Підполковник Сергій Міщенко спочатку сприймає мене з недовірою, а диктофон вимагає заховати. Він довго крутить в руках паспорт і посвідчення. Поряд із ним сидить волонтер, депутат Фастівської райради й полковник запасу Василь Юр’єв. Юр’єв вимагає сказати, хто засновник Insider, а потім, зазираючи в очі, проникливо питає:

- Скажи чесно: ноги з Росії ростуть?

В ході розмови обоє відтанули, й комісар розповів, що "негідне" все-таки не "гребуть".

Один із десяти

- З десяти людей, яким я шлю повістку на медкомісію, призиваю одного, – хмикає підполковник Міщенко і загинає пальці: – Троє не проживають, твоє хворі, двоє не прибуває.

Він тут-таки бачить на пальцях, що цифри не сходяться, й виправляє себе:

- Ні, десь так: троє не проживають, четверто виявляються хворі, двоє не прибуває. Лишається один з десяти. Дуже сумна статистика.

Всупереч моєму стереотипу, Міщенко каже, що більше людей призвав не з сіл, а з міста Фастова:

- В селі людей і так мало, а хто лишився – потрібні там. Ну як я призву єдиного хорошого тракториста з села?

При цьому, наскільки я зрозумів, більша проблема навіть не з рядовим складом, а з офіцерами:

- Грубо кажучи, в районі півтори тисячі офіцерів запасу, а мобілізувати нема кого.
Міщенко пояснює, що більшість "офіцерів" просто закінчили військові кафедри цивільних вузів, при цьому часто жодного разу в житті ні з чого не стріляли, не кажучи про будь-який досвід:

- Ну і чим він буде командувати?

При мені Міщенку дзвонить офіцер запасу-доброволець, але комісар на моє запитання каже:

- Ну він фінансист. Куди я його мобілізую?

Він чекає на нову систему підготовки офіцерів запасу, коли ті проходитимуть справжню перепідготовку впродовж 26 днів, а потім бойове злагодження 16 днів. Каже, це буде скоро.

Подивимось, які плани у Путіна

Міщенко, як і перед тим Шаповал у Бородянці, ропзовідає про протидію "зриву мобілізації російськими спецслужбами" та "підвищення рівню патріотизму" громадськості.

- Треба, щоб наші депутати й генерали по телевізору поменше патякали, – знизивши голос, каже комісар.

А то ж самі депутати й генерали по телевізору, говорячи про недосконалість адміністративного і кримінального законодавства, видають населенню страшні секрети того, як найлегше відкосити від мобілізації.
Втім, Міщенко заявляє, що таки призве, скільки треба, в цю хвилю мобілізації:

- А далі... ну, далі будемо дивитися, які плани у Путіна.

Як військові, так і цивільні, з якими я говорив, сприймають нинішній конфлікт передусім як конфлікт із Путіним – лише один раз від Шаповала я побіжно чув згадку про "сепарів".

Те саме і з цивільними. Наприклад, хлопець із Башева, якого я підвозив, каже:

- Кому приходять повєстки, ті йдуть. А шо робити? Як ніхто не піде – русскі скоро будуть під Києвом. Треба йти.

Після паузи він додав:

– Хотя, канєшно, з такою нашою властю не дуже хочеться.

За матеріалами: theinsider.ua