Засідання виконкому у Броварах мають проходити за закритими дверима

Як ви думаєте, хто має запрошувати журналістів на сесії міської ради? Насправді, ніхто. Журналісти повинні приходити на подібні заходи самі, без жодних запрошень. Адже вони мають бути незалежними та об’єктивними, неупередженими та незаангажованими. Закон також так «вважає». Зокрема статті 25 та 26 закону «Про інформацію» закрпілюють право журналіста безперешкодно відвідувати відкриті заходи органів влади, при чому навіть без акредитації. Однак у броварської влади та правоохоронців є з цього приводу своя «окрема думка» і свій «закон».

Коли у лютому нас з журналістом Андрієм Качором не пустили на сесію Броварської міської ради, ми написали низку скарг та заяв у різні інстанції – до міліції, до прокуратури, до департаменту внутрішньої безпеки МВС та до міського голови. Упродовж наступних місяців приходили відповіді, і з кожним новим листом ставало дедалі зрозуміліше, що у броварської влади та правоохоронних органів уявлення про роль та суспільні функції журналістів кардинально відрізняються від тих, які журналісти мають насправді.

І міський голова, і броварська прокуратура, якій було перенаправлено справу про недопуск журналістів на сесію, в один голос заявили, що нам у доступі до сесії було відмовлено законно, більше того це ми з Андрієм порушили «порядок участі у засіданні сесії запрошених осіб». При цьому вони посилаються на статтю 17 регламенту Броварської міськради, яка дійсно регулює порядок участі запрошених осіб. Однак який стосунок до «запрошених осіб» мають журналісти?!

Запрошеними особами згідно цієї статті регламенту можуть бути народні депутати, депутати облради, помічники депутатів, керівники держустанов та комунальних підприємств, політичних партій, громадських організацій, трудових колективів, преси, радіо та телебачення. Вочевидь, ухопившись за останню фразу, прокуратура та мер вирішили, що дана стаття і визначає порядку допуску журналістів на сесії. Однак недочитались, адже йдеться лише про «керівників преси, радіо та телебачення», яких дійсно при потребі можуть спеціально запросити на засідання ради.

До журналістів та порядку їх допуску на сесії дана стаття регламенту не має жодного стосунку. Працівники ЗМІ мають зовсім інший статус, ніж запрошені особи, і під час засідання виконують зовсім іншу суспільну роль. Більше того, якщо вже говорити мовою документів, то у протоколах засідань сесії перелік запрошених осіб та представники ЗМІ зазначаються окремо, тобто це таки різні суб’єкти з різним статусом. Прикметно також, що у департаменті внутрішніх справ МВС таки побачили у діях працівників міліції, які нас не пускали не сесію, порушення і стосовно винних осіб було вжито «заходи дисциплінарного реагування».

Найцікавіше те, що порядку допуску журналістів на сесії броварської ради взагалі не існує. А оскільки він не визначений на місцевому рівні, повинні застосовуватись норми діючого українського законодавства, і там про допуск журналістів до сесій сказано чітко та просто – безперешкодний доступ.

Зрештою, чому мене як журналіста взагалі повинен хтось запрошувати на сесії? І не просто хтось, а лише або депутат, або депутатська комісія, або «орган, який вносить питання для розгляду». Коло осіб, які можуть запрошувати, даруйте за тавтологію, запрошених осіб є обмеженим і чітко прописаним у регламенті. І жоден із цих суб’єктів, як на мене, не надається для «запрошувача» ЗМІ.

…У День журналіста по ідеї потрібно щось святкувати. Та, чесно кажучи, живучи у броварських реаліях, не бачу особливих приводів для радісного відзначення професійного свята. Адже у Броварах у представників «четвертої влади» практично не забезпечені можливості для здійснення своїх «повноважень». Окрім того, що не визначений порядок допуску мас-медіа до засідань органів влади (і кожен раз до сесійної зали доводиться прориватись крізь «затяту оборону» радника міського голови), у броварських журналістів немає жодних інших «благ», які створюють належні умови для роботи.

У Броварах немає ні прес-служби міської ради, ні навіть особи, яка б відповідала за роботу зі ЗМІ: повідомляла дати засідань депутатських комісій, оперативних нарад, інших суспільно важливих заходів, готувала коментарі посадових осіб для ЗМІ, прес-релізи тощо.

Немає й правил акредитації ЗМІ та журналістів, які б дозволяли акредитовуватись незалежним «акулам пера» та отримувати режим «найбільшого сприяння». Ті правила, які нині діють, було ухвалено ще у 2006 році і вони вже давно перестали відповідати чинному законодавству про інформацію та ЗМІ.

Доступ до інформації та офіційних документів є основоположним у роботі журналіста та прямо впливає на якість та професійність роботи ЗМІ. Однак броварським журналістам чомусь частіше доводиться боротись за отримання необхідної інформації та навітьвідстоювати свої права у суді, ніж писати журналістські матеріали.

І допоки це не буде змінено, як на мене, приводів для свята у нас немає. А от щоб створити належні умови роботи журналістів у Броварах, на мою думку та думку колег з «Маєш право знати», броварським медійникам слід об’єднати зусилля, розробити усі необхідні документи та домогтись їх ухвалення. І зробити це можна лише разом. До чого й закликаю колег-журналістів з Броварів. Тоді й святкуватимемо!

За матеріалами: uainfo.censor.net.ua