ЯК КАДАСТРОВОЮ КАРТОЮ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ЛЮДЕЙ ПРИВАТНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

1 232

Держава ввела в дію кадастрову карту, де кожний може знайти свої права на землю.

І водночас... суди приймають рішення, що державний земельний кадастр ведеться з помилками, а тому треба вносити туди зміни по тому, хто самовільно зайняв чужу приватну земельну ділянку.
Такі в суді пояснення службових осіб Відділу Держкомзему (м.Бровари, Гонтаренко - зам.начальника, Бойко - юристконсульт). Такі і рішення судів (справи № 2-30/11, № 2а-1080/2010).

Здавалося б, ну нічого, апеляційна чи касаційна інстанція перегляне незаконне судове рішення. Але ж ні... Рішення таким же незаконним і залишають.

Які докази незаконності судових рішень по справам №2-30/11 (судді Дутчак, Броварський суд, Таргоній, апеляційний суд), № 2а-1080/2010 (суддя Білик, Броварський суд) ? А докази незаконності судових рішень дуже явні: В РІШЕННЯХ СУДІВ ВЗАГАЛІ ЗАКОНИ НЕ ЗАЗНАЧЕНІ, на підставі яких суди ухвалили "законні" рішення.

Ну то нічого, є ж прокуратура всіх рівнів, Вища Рада юстиції України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Але ж..... ці державні структури НЕ ВБАЧАЮТЬ НЕЗАКОННОСТІ СУДОВИХ РІШЕНЬ, В ЯКИХ СУДДІ НЕ ЗАСТОСОВУВАЛИ ЗАКОНИ ВЗАГАЛІ. Наявні їх відповіді з цього приводу.

Це ж законом передбачена кримінальна відповідальність щодо судді, який постановив незаконне рішення, а хто суддю до відповідальності притягне? Ті, хто нічого не вбачають!
Законом передбачена відповідальність всіх осіб за невиконання рішення суду, а суддя Дутчак в Броварському суді спокійнісенько не виконує те, що вирішив суд вищої, апеляційної інстанції: і арешт на майно накладає як заманеться, і розгляд справи зупиняє як заманеться всупереч вирішенню апеляційної інстанції, і вирішує справу всупереч вже вирішеному апеляційною інстанцією.
А після цього апеляційна інстанція, в особі судді Таргоній, взагалі не бере до уваги висновки цього ж суду по цій же справі. Більш того, в складеному нею рішенні написано, що "позивач не надала належних доказів порушення її прав". Запитуєш суд, а судді передавались всі матеріали справи, в яких є Постанови державних інспекцій, документи обласного "Центру державного земельного кадастру", держкомзему України, фотографії і.... ухвали цього ж апеляційного суду. Голова суду не відповідає, відповідь надає заступник голови суду про те, що не має наміру з'ясовувати, що коїться в суді з матеріалами судових справ чи з суддями, які отримують матеріали справ. Цікаво підмітити, що суддя Таргоній, яка ТАК ознайомилась з матеріалами справи № 2-30/11, не забула при цьому винести ухвалу з вимогою сплатити повторно судовий збір вже на той рахунок, який вказала суддя, а не на той, що був зазначений в місцевому суді.

Що ж відбувається з правом власності на земельну ділянку? У власника є на руках державні акти на право власності з кадастровими номерами, акти встановлення меж на місцевості, кадастрові плани і.... немає самих земельних ділянок.

Як це робиться, а дуже просто. Для ідентифікації земельних ділянок на місцевості застосовується єдина система просторових координат та система ідентифікації земельних ділянок - це стаття 195 частина 2 Земельного Кодексу України. Ці координати меж земельної ділянки затверджуються державою перед видачей державного акту на право власності на земельну ділянку (в технічній документації) згідно Інструкції про порядок складання та видачі державних актів.
Ну то й що, то ж по закону так воно є, а в житті українському все інакше.
Земля під Києвом, як відомо, чимало коштує. З суддями домовитись дешевше буде. Треба зайняти чужу приватну земельну ділянку, побудуватись швидко, а потім... суд виносить рішення про помилки в державному земельному кадастрі і... внесення змін в державну систему по фактичному користуванню земельною ділянкою. На місцевості встановлюються межі навколо самочинної будівлі посеред приватної земельної ділянки іншої особи. У власника земельної ділянки залишаються документи без самого майна. При цьому в державній базі даних все гаразд і все майно є.
При такій комбінації залишається вільною і необлікованою земля в іншому місці, якою можуть спокійно користуватись "потрібні" люди. Ті, які не вбачають порушень законності.

Є така собі сімейка Михайлових в Броварах. Неля Броніславівна була депутатом міськради і чимало рішень наприймала про надання земельних ділянок з власності міста у приватну власність, а її чоловік Михайло Михайлович в цей час начальником був державного бюро земельного кадастру і все це оформлював "належним чином". Потім обоє посад лишились, а звичка залишилась землями чужими розпоряджатись. Ну не біда. Немає доступу до міських земель, почали розпоряджатись землями фізичних осіб від ТОВ"Константа", в якій навіть лицензія видана не на Михайлова М.М., а директор саме він.

Що ж прокуратура нічого не бачить ! А все просто. З земель міськради службові особи прокуратури та суду та їх родичі теж отримували земельні ділянки безкоштовно у приватну власність з рук Михайлової Н.Б., на час її депутатства. І тепер вони її добро пам'ятають, а не закон. Добро, правда, було не Михайлової, а комунальне, але ж тепер те добро вже їх власне.

Цікаво прокуратура оцінює шкоду, нанесену власнику земельної ділянки - по Постанові Кабміну - аж у 200 гривен за сотку земель житлової забудови в 10 км від Києва, при тому, що навіть державна оцінка складає 10000 гривен за сотку. Слухаєшь прокурора і просишь, продай мені свою землю по такій ціні, я навіть 400 гривен заплачу за сотку. Не продає. По двойній ціні не продає.

Бондарєва О.В.,
з власної практики захисту прав на землю в українських судах.

Письма в редакцию: Антикоррупционный информационно-аналитический портал job-sbu.org