Страна общественных аферистов

2

Як свідчить більшість соціологічних досліджень, такі інститути, як церква та громадські організації, мають найбільший рейтинг довіри серед неурядових організацій.

Автор має неабиякий досвід праці в неурядових організаціях, цьому було присвячено більшу частину свого життя. Тож мусимо визнати: якісно виконувати свої функції можна лише тоді, коли постійний лобізм – не твоя мета.

Довіра колег, журналістів, донорів, простих громадян – це невід’ємна складова успішності громадського активіста.

Пропонуємо три історії з життя неурядових організацій.

Такі випадки можуть суттєво дискредитувати громадські організації в Україні.

І що особливо небезпечно – в очах її громадян.

Історія перша. Як Партія регіонів та перший заступник міського голови міста Суми збирали гроші на благодійність

Ця історія почалася в 2010 році. Тоді три члена ПР заснували Благодійний фонд «Сумщина для людей» і зареєстрували його за тією ж адресою, де знаходиться обласний офіс ПР. Може для зручності так зробили, може недогледіли…

Хто ж ці три благодійники?

Перший – Олексій Мовчан, нині секретар Сумської міськради. Другий – Юрій Перепека, депутат тієї ж Сумської міськради, один із найбільших перевізників міста Суми. А третій – Євген Степаненко, керівник КП «Сумижитло» – найбільшого ЖЕКа в місті Суми, який через свою комунальну природу в минулому році «захопив» 80% ринку.

Згодом до них приєднався ще й четвертий товариш – Микола Войтенко, перший заступник міського голови міста Суми.

Вийшла така собі «фантастична четвірка».

До речі, саме останній на одній із нарад у міськраді роздавав підлеглим листи від цього фонду із проханням перерахувати благодійну допомогу:

Схему було описано рік тому. Більше публічних спроб змусити підлеглих збирати на благодійність із боку першого зама мера міста не зафіксовано.

Нещодавно спробували з’ясувати долю скандально фонду. Дивно, але державний реєстратор уже такої контори не знайшов.

Натомість за тим же кодом ОКПО, за тією ж адресою – обласний офіс Партії регіонів – знайшовся інший фонд: Сумський обласний благодійний фонд «Сприяння розвитку інфраструктури міста Суми».

Напевно, зміна назви – така собі спроба засновників пояснити призначення благодійних пожертв, ніби «на розбудову інфраструктури» жертвуєте.

Історія друга. Як «громадська» організація, залякуючи УБОЗом, пропонувала свої платні послуги

Нещодавно в Сумах один громадянин почав відвідувати різні публічні заклади, де грає музика: кафе, ресторани, торгові центри, молодіжні клуби… Підходив до власників чи керівників та пропонував захист.

Захист, як він пояснив, від будь яких «наїздів» із боку державних органів, що мають слідкувати за дотриманням права інтелектуальної власності.

Як він пояснив, будь-які пісні відомих виконавців, що лунають у громадському закладі, є чиєюсь інтелектуальною власністю. А відтак навіть просто вмикати радіо в громадському місці – це, виявляється, порушення Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Так от, уберегти власників публічних закладів від перевірок та будь-якого втручання в їх роботу, як запевняв візитер, може й повинна лише їхня організація – Всеукраїнська громадська організація «Агентство охорони прав виконавців».

Базова плата за такі послуги, відповідно до прейскуранту агентства, – 50.000 гривень на місяць.

Однак після перемовин та певного перерахунку, ціна послуг громадської організації знижувалась майже в 50 разів.

Як бачимо, у листі зазначено: «…відповідно до закону України про авторське право і суміжні права» збір винагороди покладено на нашу організацію…»

Перечитавши закон, нескладно переконатися в наступному: там ви не знайдете жодного слова про це агентство, а тим паче про покладення на нього зобов’язань «збирати віру».

Більше того, існує державна установа – ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав», яке офіційно й чесно вже кілька років виконує ті ж функції й стягує за це менше 100 гривень на місяць.

Історія третя. Як «громадські» активісти роздають подарунки потенційним виборцям

На початку березня на Сумщині з’явився черговий «благодійник». Такий собі Олександр Костенко, керівник Благодійного фонду «Ти не один, ми – разом». Він роздав подарунки медикам Краснопільського району й одразу ж пообіцяв відвідати іще й білопільчан.

Щедрість мецената вражає: щонайменше 187 тисяч гривень на подарунки – автомобіль швидкої допомоги та сумки-укладки для фельдшерів. Плюс іще десь стільки ж на медіа, яких масово звезли в Краснопілля.

Разом – не менше 300 тисяч гривень. І це за один раз.

Тепер щодо зазначеного фонду.

На наш запит державний реєстратор дав таку відповідь: фонд зареєстрований 12 березня 2012 року за адресою: Соборна 36, офіс 10.

А вже днів за 5 після реєстрації Олександр Костенко, встигши зібрати кількасот тисяч гривень та затвердити програму діяльності фонду, опинився на Краснопільщині.

За адресою, де зареєстровано фонд, ані керівництва, ані працівників нам знайти не вдалося. Молоді люди, які перебували в приміщенні, на всі питання відповідали так: «Ми засекречені».

Тим не менш, підозріла щедрість керівника благодійного фонду може пояснюватися дуже просто: перспективою стати кандидатом від влади на цьому мажоритарному окрузі під час наступних виборів.

І хоч у цьому випадку «громадський активіст» коштів не вимагав і людей не залякував, корисливі цілі й тут очевидні – «купити» прихильність потенційних виборців, навіть не дочекавшись офіційного старту передвиборчої кампанії.

По материалам pravda.com.ua