Голосование

Донбасс. Новороссия или Украина

Результаты опроса

Клони «Сім’ї» в провінції

14:15 07.04.2015 384

f9501ea-pr Українські реформи, якщо десь і відбуваються, то в столиці.

А в провінції впродовж десятиріч процвітають одні й ті самі еліти, які змінюють політичні кольори залежно від того, яка влада в Києві. Поки не буде зламано систему «містечкових князьків», ніякі реформи країну не змінять.

Автори – мешканці Білої Церкви, найбільшого міста в Київській області після столиці. Вони узагальнили інформацію про те, як відбувається розподіл комунального майна в окремому райцентрі.

Наведені процеси дають змогу уявити, що відбувається в маленьких українських містах.

Маленькі «сім’ї»

Розподіл муніципальних ресурсів завжди був закритою прерогативою обмеженого кола осіб у Білій Церкві.

У березні 2014 року директор комунального підприємства «Парксервіс» Василь Долгий отримав офісне приміщення в центрі міста на території очолюваного ним підприємства за ціною 5 грн за квадратний метр.

У червні 2014 року депутат міської ради екс-«регіонал» Костянтин Олійник отримав право викупу нежитлового приміщення на найдорожчій вулиці Гординського в Білій Церкві.
Згодом місцевий «бізнесмен» Владислав Маршалок отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення майстерні виробів народних майстрів із готелем, торгово-виставковим залом і кафетерієм.

Батько бізнесмена – Вадим Маршалок. Він відомий на всю Україну ковбасний король, який встиг побувати міським депутатом під прапорами «Сильної України» і Партії регіонів.

Під час останніх президентських виборів Вадим Маршалок організував помпезну зустріч Петра Порошенка з місцевими виборцями, за що в подальшому отримав індульгенцію від президента, а також крісло голови Білоцерківської райдержадміністрації.

Не чисте місце

Біла Церква — багате місто з претензіями на культурний осередок області. З першого погляду туристи можуть закохатися в Дендропарк «Олександрію», Спасо-Преображенський собор чи церкву Марії Магдалини.

Згідно зі звітом про виконання місцевого бюджету за 2014 рік, доходи міста становили 918 млн грн і перевищили видатки на 26 млн. Утім останні кілька років місцеві мешканці помічають, як благоустрій міста занепадає. Побиті дороги не містять розмітки, тротуари брудні, взимку не прибрані від снігу. Вуличне освітлення є не на всіх вулицях. Чому?

Від 2010 року, коли владу в місті захопили «регіонали», багатомільйонні контракти на прибирання міста зосередилися в кількох компаніях, наближених до влади. В 2014 році все залишилося на своїх місцях.

Згідно з «Вісником державних закупівель», місцеве Управління ЖКГ, яке очолює депутат від «Батьківщини» Олександр Ореховський, в 2014 році підписало 11 тендерних контрактів на благоустрій міста загальною вартістю 26,5 млн грн.

21 млн із них отримали дві фірми: «Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління» (БШЕУ) та «Білоцерківське зелене господарство». Щоправда, як повідомив Олександр Ореховський, із 21 млн грн бюджет спромігся профінансувати лише 10,02 млн.

І БШЕУ, і Зелене господарство пов`язують із колишнім першим заступником міністра інфраструктури в уряді Азарова Костянтином Єфименком.

Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління», яке до 2010 року належало громаді міста, відтепер за кошти громади в інтересах приватних осіб щороку отримує підряди на ремонт доріг, прибирання міста від мулу та снігу.

«Білоцерківським зеленим господарством» володіє матір Єфименка. Підприємство займається озелененням міста.

Структури Єфименка так упевнено «сіли» на бюджетні підряди в місті, що «чужинцям» просто нічого не світить у Білій Церкві. Показовий випадок стався в січні 2015 року, коли Управління ЖКГ оголосило тендер із прибирання міста від снігу загальною вартістю 14 млн грн.

У тендері взяли участь три компанії. Спецкомбінат із надання ритуальних послуг, який впорядковує місцеве кладовище, захотів за послуги 14,1 млн грн. Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління запропонувало роботи за 13,2 млн грн. А от «чужинець» – київська фірма «Імпел Гріффін Груп», яка працює по всій Україні, — вказала за очищення міста 6,02 млн гривень.

Прогнозовано підряд дістався БШЕУ. Люди Ореховського просто викинули «Імпел» через брак папірців. Щоправда, через тиск місцевих активістів директор БШЕУ погодився знизити вартість контракту для міста до більш-менш реальних 5,7 млн грн.

Хитра ціна

Місцеві чиновники також вдаються до хитрощів, аби без будь-яких тендерів віддавати підряди «своїм» фірмам. Як встановили активісти, в Управлінні ЖКГ спеціально занижують очікувану вартість закупівель, аби не проводити конкурси.

Згідно з законом про закупівлі, якщо очікувана вартість на товари та послуги — менш ніж 100 тисяч гривень, а на роботи – менше одного мільйона гривень, розпорядник бюджетних коштів отримує право самостійно без тендерів обирати підрядників.

Показовим є додаток до річного плану закупівель Управління ЖКГ на 2014 рік.

Не складно здогадатися, що «солодкі» контракти без конкурсу також отримують свої. Для прикладу, договір на реконструкцію Парку Слави за 924 тис. грн Управління ЖКГ уклало з фірмою «Білоцерківрозоптторг», яку очолює член виконавчого комітету Білоцерківської міськради Іван Павленко. За сумісництвом він — керівник місцевої первинної партійної організації Партії регіонів.

Квіти для парку Управління ЖКГ закупило на 99 998 гривень у вже згадуваного Зеленого господарства.

Начальник Управління Ореховський пояснює такі хитрощі необхідністю забезпечити виконання невідкладних і планових завдань, а також складністю визначення реального обсягу товарів, послуг і робіт на початку бюджетного року в сфері ЖКГ.

Київська влада безсила проти політико-економічних хитросплетінь на місцях. У 2013 році Держфінінспекція провела перевірку діяльності Управління ЖКГ за 2010-2013 роки. Інспектори зафіксували завищення вартості низки робіт такими підрядниками як БШЕУ, мале підприємство «Агач», компанією «Білоцерківрозоптторг» та іншими. Це призвело до офіційних збитків бюджету на суму 154,2 тис. грн.

Утім, як показав час, білоцерківська влада продовжує укладати угоди з недобросовісними контрагентами. Той самий «Агач» у 2014 році отримав три контракти на 566 тисяч гривень. Управління освіти міськвиконкому закупило в нього послуги щодо ремонту централізованої бухгалтерії.

Великі апетити

Широкого розголосу набула тема передачі в концесію протягом 2014 року двох підприємств-монополістів – міських водоканалу та тепломережі. Історія перебігу концесії розкриває, наскільки глибоко переплетені матеріальні інтереси опозиції та влади в регіонах.

За декілька років до моменту передачі в оперативне управління комунального підприємства «Білоцерківводоканал» ним керував екс-депутат облради від Партії регіонів, а сьогодні депутат Білоцерківської міськради Володимир Мазуренко.

Він є тестем колишнього нардепа-«фронтовика» та члена фракції «Батьківщина» Володимира Полочанінова, з яким певний час вони засідали в різних фракціях в облраді.

Доволі складно знайти приклади того, коли на посаду керівника потужного комунального підприємства призначали відповідно до професійних якостей, а не політичної доцільності. Переважно переможці чергових виборів на місцях лобіюють призначення того чи іншого кандидата на посаду керівника підприємства. А далі починається «освоєння» фінансових потоків.

Тому на посаду голови КП «Білоцерківводоканал» призначено тестя Полочанінова, який декілька років показує збитковість підприємства.

Не можна стверджувати, що саме Володимир Мазуренко здійснював негативний вплив на підприємство, адже комунальний водоканал ніколи не показував колосальних прибутків від своєї діяльності.

Після чергової демонстрації «мінусового балансу» пропонують практичну ідею – передати монополіста в приватні руки, не позбавляючи громаду права власності. Іншими словами, підприємство відходить в оперативне управління — концесію. А громада зберігає за собою право розпоряджатися майном. В ідеалі, це дуже гарний приклад державно-приватного партнерства. Проте не в Україні, де корупція руйнує будь-яку геніальну ідею кооперації.

Аналогічна ситуація була і з КП «Білоцерківтепломережа». Екс-працівники тепломережі ставали співробітниками ТОВ «Білоцерківтеплоенерго», яке належить депутатові-«регіоналу» Білоцерківської райради Олександру Подольському. Згодом компанія отримала право на концесію.

До речі, компанії-монополісти – це не тільки економіка, але й політика. Недоброчесні концесіонері можуть напряму впливати на електоральні настрої, влаштовуючи цілком обґрунтований «технічний» саботаж під час обігріву чи водозабезпечення громади.

З цим зіткнулися білоцерківчани під час закритих концесійних конкурсів, коли головний конкурент ТОВ «Білоцерківтеплоенерго» — фірма, яку пов’язують із командою Жеваго — через підконтрольну місцеву ТЕЦ вирішила натиснути на місцеву владу через теплозабезпечення міста. Наразі не можемо стверджувати, що то є пряма провина когось на теплоелектроцентралі, але магістральна труба від перепаду була пошкоджена і жителі залишилися без тепла. Тобто теорія винятково політичних ігор навколо постачання життєво необхідних послуг має право на існування.

«Білоцерківводоканал» передали до «орбіти інтересів» екс-нардепа від «Батьківщини» Володимира Полочанінова. Джерела стверджували, що нардеп діяв в інтересах структур колишнього віце-прем’єра Юрія Бойка. Проте наразі відомо, що Бойко був лише прикриттям, а насправді основні плоди споживала фінансово-політична група Полочанінова.

А «Білоцерківтепломережа» майже відійшла до рук районного депутата-«регіонала» Олександра Подольського, чия компанія перемогла на непрозорому конкурсі.

Утім смітникова люстрація зіграла свою роль. Депутати після того, як їхнього колегу кинули в смітник, та наступних політичних ігор поставили концесію на паузу.
Клони «Сім’ї» в провінції
Історія розподілу комунального майна в Білій Церкві
Фото: Гліб Канєвський
6 АПРЕЛЯ 201508:0012083

Глеб
Каневский
Специалист Центра политических студий и аналитики

Александр
Леменов
Експерт Центра политических студий та аналитики
AdRiver
Українські реформи, якщо десь і відбуваються, то в столиці.

А в провінції впродовж десятиріч процвітають одні й ті самі еліти, які змінюють політичні кольори залежно від того, яка влада в Києві. Поки не буде зламано систему «містечкових князьків», ніякі реформи країну не змінять.

Автори – мешканці Білої Церкви, найбільшого міста в Київській області після столиці. Вони узагальнили інформацію про те, як відбувається розподіл комунального майна в окремому райцентрі.

Наведені процеси дають змогу уявити, що відбувається в маленьких українських містах.

Маленькі «сім’ї»

Розподіл муніципальних ресурсів завжди був закритою прерогативою обмеженого кола осіб у Білій Церкві.

У березні 2014 року директор комунального підприємства «Парксервіс» Василь Долгий отримав офісне приміщення в центрі міста на території очолюваного ним підприємства за ціною 5 грн за квадратний метр.

У червні 2014 року депутат міської ради екс-«регіонал» Костянтин Олійник отримав право викупу нежитлового приміщення на найдорожчій вулиці Гординського в Білій Церкві.

Згодом місцевий «бізнесмен» Владислав Маршалок отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення майстерні виробів народних майстрів із готелем, торгово-виставковим залом і кафетерієм.

Батько бізнесмена – Вадим Маршалок. Він відомий на всю Україну ковбасний король, який встиг побувати міським депутатом під прапорами «Сильної України» і Партії регіонів.

Під час останніх президентських виборів Вадим Маршалок організував помпезну зустріч Петра Порошенка з місцевими виборцями, за що в подальшому отримав індульгенцію від президента, а також крісло голови Білоцерківської райдержадміністрації.

Не чисте місце

Біла Церква — багате місто з претензіями на культурний осередок області. З першого погляду туристи можуть закохатися в Дендропарк «Олександрію», Спасо-Преображенський собор чи церкву Марії Магдалини.

Згідно зі звітом про виконання місцевого бюджету за 2014 рік, доходи міста становили 918 млн грн і перевищили видатки на 26 млн. Утім останні кілька років місцеві мешканці помічають, як благоустрій міста занепадає. Побиті дороги не містять розмітки, тротуари брудні, взимку не прибрані від снігу. Вуличне освітлення є не на всіх вулицях. Чому?

Від 2010 року, коли владу в місті захопили «регіонали», багатомільйонні контракти на прибирання міста зосередилися в кількох компаніях, наближених до влади. В 2014 році все залишилося на своїх місцях.

Згідно з «Вісником державних закупівель», місцеве Управління ЖКГ, яке очолює депутат від «Батьківщини» Олександр Ореховський, в 2014 році підписало 11 тендерних контрактів на благоустрій міста загальною вартістю 26,5 млн грн.

21 млн із них отримали дві фірми: «Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління» (БШЕУ) та «Білоцерківське зелене господарство». Щоправда, як повідомив Олександр Ореховський, із 21 млн грн бюджет спромігся профінансувати лише 10,02 млн.

І БШЕУ, і Зелене господарство пов`язують із колишнім першим заступником міністра інфраструктури в уряді Азарова Костянтином Єфименком.

Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління», яке до 2010 року належало громаді міста, відтепер за кошти громади в інтересах приватних осіб щороку отримує підряди на ремонт доріг, прибирання міста від мулу та снігу.

«Білоцерківським зеленим господарством» володіє матір Єфименка. Підприємство займається озелененням міста.

Структури Єфименка так упевнено «сіли» на бюджетні підряди в місті, що «чужинцям» просто нічого не світить у Білій Церкві. Показовий випадок стався в січні 2015 року, коли Управління ЖКГ оголосило тендер із прибирання міста від снігу загальною вартістю 14 млн грн.

У тендері взяли участь три компанії. Спецкомбінат із надання ритуальних послуг, який впорядковує місцеве кладовище, захотів за послуги 14,1 млн грн. Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління запропонувало роботи за 13,2 млн грн. А от «чужинець» – київська фірма «Імпел Гріффін Груп», яка працює по всій Україні, — вказала за очищення міста 6,02 млн гривень.

Прогнозовано підряд дістався БШЕУ. Люди Ореховського просто викинули «Імпел» через брак папірців. Щоправда, через тиск місцевих активістів директор БШЕУ погодився знизити вартість контракту для міста до більш-менш реальних 5,7 млн грн.

Хитра ціна

Місцеві чиновники також вдаються до хитрощів, аби без будь-яких тендерів віддавати підряди «своїм» фірмам. Як встановили активісти, в Управлінні ЖКГ спеціально занижують очікувану вартість закупівель, аби не проводити конкурси.

Згідно з законом про закупівлі, якщо очікувана вартість на товари та послуги — менш ніж 100 тисяч гривень, а на роботи – менше одного мільйона гривень, розпорядник бюджетних коштів отримує право самостійно без тендерів обирати підрядників.

Показовим є додаток до річного плану закупівель Управління ЖКГ на 2014 рік.

Не складно здогадатися, що «солодкі» контракти без конкурсу також отримують свої. Для прикладу, договір на реконструкцію Парку Слави за 924 тис. грн Управління ЖКГ уклало з фірмою «Білоцерківрозоптторг», яку очолює член виконавчого комітету Білоцерківської міськради Іван Павленко. За сумісництвом він — керівник місцевої первинної партійної організації Партії регіонів.

Квіти для парку Управління ЖКГ закупило на 99 998 гривень у вже згадуваного Зеленого господарства.

Начальник Управління Ореховський пояснює такі хитрощі необхідністю забезпечити виконання невідкладних і планових завдань, а також складністю визначення реального обсягу товарів, послуг і робіт на початку бюджетного року в сфері ЖКГ.

Київська влада безсила проти політико-економічних хитросплетінь на місцях. У 2013 році Держфінінспекція провела перевірку діяльності Управління ЖКГ за 2010-2013 роки. Інспектори зафіксували завищення вартості низки робіт такими підрядниками як БШЕУ, мале підприємство «Агач», компанією «Білоцерківрозоптторг» та іншими. Це призвело до офіційних збитків бюджету на суму 154,2 тис. грн.

Утім, як показав час, білоцерківська влада продовжує укладати угоди з недобросовісними контрагентами. Той самий «Агач» у 2014 році отримав три контракти на 566 тисяч гривень. Управління освіти міськвиконкому закупило в нього послуги щодо ремонту централізованої бухгалтерії.

Великі апетити

Широкого розголосу набула тема передачі в концесію протягом 2014 року двох підприємств-монополістів – міських водоканалу та тепломережі. Історія перебігу концесії розкриває, наскільки глибоко переплетені матеріальні інтереси опозиції та влади в регіонах.

За декілька років до моменту передачі в оперативне управління комунального підприємства «Білоцерківводоканал» ним керував екс-депутат облради від Партії регіонів, а сьогодні депутат Білоцерківської міськради Володимир Мазуренко.

Він є тестем колишнього нардепа-«фронтовика» та члена фракції «Батьківщина» Володимира Полочанінова, з яким певний час вони засідали в різних фракціях в облраді.

Доволі складно знайти приклади того, коли на посаду керівника потужного комунального підприємства призначали відповідно до професійних якостей, а не політичної доцільності. Переважно переможці чергових виборів на місцях лобіюють призначення того чи іншого кандидата на посаду керівника підприємства. А далі починається «освоєння» фінансових потоків.

Тому на посаду голови КП «Білоцерківводоканал» призначено тестя Полочанінова, який декілька років показує збитковість підприємства.

Не можна стверджувати, що саме Володимир Мазуренко здійснював негативний вплив на підприємство, адже комунальний водоканал ніколи не показував колосальних прибутків від своєї діяльності.

Після чергової демонстрації «мінусового балансу» пропонують практичну ідею – передати монополіста в приватні руки, не позбавляючи громаду права власності. Іншими словами, підприємство відходить в оперативне управління — концесію. А громада зберігає за собою право розпоряджатися майном. В ідеалі, це дуже гарний приклад державно-приватного партнерства. Проте не в Україні, де корупція руйнує будь-яку геніальну ідею кооперації.

Аналогічна ситуація була і з КП «Білоцерківтепломережа». Екс-працівники тепломережі ставали співробітниками ТОВ «Білоцерківтеплоенерго», яке належить депутатові-«регіоналу» Білоцерківської райради Олександру Подольському. Згодом компанія отримала право на концесію.

До речі, компанії-монополісти – це не тільки економіка, але й політика. Недоброчесні концесіонері можуть напряму впливати на електоральні настрої, влаштовуючи цілком обґрунтований «технічний» саботаж під час обігріву чи водозабезпечення громади.

З цим зіткнулися білоцерківчани під час закритих концесійних конкурсів, коли головний конкурент ТОВ «Білоцерківтеплоенерго» — фірма, яку пов’язують із командою Жеваго — через підконтрольну місцеву ТЕЦ вирішила натиснути на місцеву владу через теплозабезпечення міста. Наразі не можемо стверджувати, що то є пряма провина когось на теплоелектроцентралі, але магістральна труба від перепаду була пошкоджена і жителі залишилися без тепла. Тобто теорія винятково політичних ігор навколо постачання життєво необхідних послуг має право на існування.

«Білоцерківводоканал» передали до «орбіти інтересів» екс-нардепа від «Батьківщини» Володимира Полочанінова. Джерела стверджували, що нардеп діяв в інтересах структур колишнього віце-прем’єра Юрія Бойка. Проте наразі відомо, що Бойко був лише прикриттям, а насправді основні плоди споживала фінансово-політична група Полочанінова.

А «Білоцерківтепломережа» майже відійшла до рук районного депутата-«регіонала» Олександра Подольського, чия компанія перемогла на непрозорому конкурсі.

Утім смітникова люстрація зіграла свою роль. Депутати після того, як їхнього колегу кинули в смітник, та наступних політичних ігор поставили концесію на паузу.

Непрозорий розподіл муніципальних ресурсів розбещив місцевих народних обранців. Автори спробували перевірити відповідність майнового стану депутатів Білоцерківської міськради реальному способу життя. На запити було надано лише 13 декларацій, хоча в складі ради нараховується 60 депутатів.

Двоє з 13-ти задекларували відсутність доходів за попередній звітній період. У екс-очільника земельної комісії «б’ютівця» Сергія Беркута сім’я заробила 37 175 грн за весь 2013 рік. При цьому депутат і його родина декларують житло площею понад 500 квадратних метрів. Вочевидь, на користування цим майном потрібні кошти.

Представник Радикальної партії Олега Ляшка Олександр Ліневич задекларував нулі в графі загальної суми сукупного доходу родини за 2013 рік. Зате його родині належить квартира 95,7 кв. м, нежитлове приміщення та два автомобілі — Mitsubishi SpaceStar і Mazda CX-7, за обслуговування яких також треба платити.

По материалам: theinsider.ua


Реклама

  • Титушка: как не крути и не называй , а говно всегда останется говном , так и с Украиной к сожалению(