Брехунець Азаров

Микола Янович Азаров вочевидь не думав, що станеться така лажа. Власне, якби знав або хоча б підозрював – його зустріч з учителями пройшла б тихо-мирно, без ексцесів та лулзів. Але, як співав незабутній Костя Кінчєв, нашла коса на камєнь, стєкло на кірпіч.
Просто Микола Янович дуже вже звик до того, що коли він вилазить на трибуну і починає нести якусь маячню перед спеціально для такого випадку зігнаними нещасними жертвами – усі благоговійно слухають, або хоча б мовчать собі у тряпочку. У цьому він дуже схожий з попереднім нашим, прости господи, Гарантом Конституції.

А тут... Виявилося, що не той контингент. Що вчителі, слухаючи баєчки Азарова про те, як він їм круто покращив життя – не шалено аплодують, а сміються над сивочолим бовдуром і брехунцем.

Коли він взявся розповідати про те, що невдовзі в Україні не залишиться шкіл із туалетами на вулиці – усі сміялися, бо добре розуміли, наскільки тупо і безпорадно виглядають спроби задобрити їх теплими сортирами у час, коли в школах не вистачає навіть підручників. Що вже там говорити про шалені суми, у які обійдеться реконструкція і перебудова не пристосованих для прокладання каналізації шкіл.

Зрештою, масштаб державного діяча можна просто визначати за питаннями, які його хвилюють. Тому Азаров – це типовий сортирний прем’єр.

А коли Микола Янович взявся похвалятися своїми досягненнями на ниві покращення життя вже сьогодні, зал сміявся практично безперервно. Тому що п’ять підвищень вчительської зарплатні на рік можуть привидітися лише хворобливій уяві Азарова, та й то після капустяного передозу.

Тому що ті нещасні копійки, які він протягом свого перебування на чолі уряду все ж накинув учителям до їх бомжацької зарплатні – не йдуть у жодне порівняння з багатомільйонним зростанням витрат уряду на своє утримання, автопарк та інші доречні у час кризи забавки. Тому що витрати на зарплати вчителів в Україні і близько не стоять з видатками на понти Євро-2012 або безнадійно непрофесійну міліцію.

Тому що скільки б не розпинався Азаров – він говорить не до зігнаних до зали вчителів, а до присутніх теле- та фотокамер. Інакше б він дізнався про те, що у сільського вчителя зарплатня не набагато більша від стипендії тих студентів, яким Микола Янович нещодавно пропонував ходити пішки. Що на вотчині Партії регіонів Донбасі ці покращувачі закривають школи. І що випускники педагогічних вишів воліють їхати до Польщі збирати полуниці, аніж іти працювати за фахом, який не здатен прогодувати.

За матеріалами: infoporn.org.ua